«Про вдів Героїв переважно забувають», – Олена Довбенько

Олена Довбенько із села Біле Чортківського району за останні місяці навчилася менше плакати. Увесь її час тепер забирає маля, донечка Олександра, яка народилася пів року тому. Олені – 22. Вона вже рік як вдова. Її чоловік Олександр Довбенько загинув на фронті.

“Болить. Та уже як іду кудись, то тримаю це в собі, а не плачу дорогою, як раніше. Бувало, виходила з дому до автобусної зупинки і всю дорогу плакала. До зупинки іти приблизно 15 хвилин. Стараюся усміхатися. Коли плачу, донечка відчуває. Також починає плакати, неспокійна. Навіть коли дитина спить, а я в той момент плачу, вона прокидається і нервує”, – розповідає Олена.

Четвертого липня Олена купила квіти і поїхала до села Ридодуби, де похований чоловік. Увесь день проплакала.

“Але в мене є дитина, – продовжує вона. – Я мушу брати себе в руки і жити далі. Донечка відволікає. Іноді не вистачає часу ні на що. Якби не дитя, не мала б сенсу триматися.”

Олена приїхала з дитиною. Вона вже реагує на фото тата.

“Донечка завжди бере фото в ручки. Розглядає. Гладить обличчя.”

Олександр Довбенько був сапером. Загинув 4 липня 2023 року під час виконання бойового завдання поблизу села Приютне Запорізької області. Олена на той час була на 11 тижні вагітності.

“Якщо про героїв ще трошки згадують, то про вдів, родину після похорону забувають, – розповідає Олена. – Наприклад, у Чортківській міській раді мені доводиться про себе нагадувати. У Білобожниці пам’ятають. Голова Білобожницької громади Віктор Шепета завжди про нас згадує. Вітають зі святами, щось дарують. Відчуваю підтримку. Приємно, що про мого чоловіка пам’ятають. Пам’ятають, що був Олександр Довбенько, в якого залишилася родина.

У соціальних мережах дуже рідко хтось напише слова співчуття і підтримки: “Тримайтеся”, “Бережіться, бо ви маєте для кого жити”. Можливо, не всі розуміють, як це – лишитися самій. Навіть деякі близькі про мене не згадують. Їх горе не торкнулося. Далекі від того. У них свої сім’ї. Це торкнулося лише мене. Може, дійсно, хтось просто і не розуміє твого болю”, – ділиться Олена.

Кілька місяців тому Олена просила допомогти підписати петицію, щоб Олександрові Довбеньку присвоїли звання Героя України посмертно. Люди відгукнулися. Зібрали 25 300 голосів.

“Петиції, на жаль, ніхто не розглядає, – каже вдова. – Можливо, на кілька перших петицій є відповіді, а решта – поза увагою.”

Днями у селі Білобожниця відкрили і освятили меморіальні знаки Героям російсько-української війни на Пам’ятному хресті борцям за волю та незалежність України. Згадали у громаді і про Олександра Довбенька.

Читайте також: “Хлопці віддають своє життя, а багатьом байдуже”, – вдова воїна Олена Довбенько