Геній з Тернопільщини Іван Марчук відзначив 88-річчя

Десята весна війни в Україні  стала 88-ою  у житті всесвітньовідомого, найтитулованішого художника України Івана Марчука. Вітаю маестро із цією датою і бажаю многая літа творити, мріяти і прикрашати світ своєю працею. Він променисто усміхається і каже, що життя подарувало йому два безкінечники, то мусить виконувати  ту місію, яку на нього покладав Бог, цілуючи його при народженні в чоло.

Творчість  народного  художника України, лауреата Національної премії України ім. Т.Шевченка, нагородженого відзнаками   «Національна легенда України»,  «Скарб Нації» за вагомий внесок в розбудову України,  її розвиток та захист суверенітету, вийшла на  нові горизонти представлення України світові.

Легендарний художник народився в Москалівці, що на Лановеччині. Перед всесвітнім визнанням,  в часи глухого соцреалізму,  Марчук був у чорному списку  митців. Його творчість ігнорували і замовчували,  забороняли  виставки у колишньому есесері. Через неможливість реалізуватися на рідній землі, художник був змушений у 1989 р. емігрувати за кордон.  З того часу митець встиг пожити у Австралії, Канаді й США, звідки остаточно повернувся в Україну у 2001 році. Він завжди  каже, що його картини є на всіх континентах, бо він дарував їх, як свої візитівки. Вклад  маестро у презентацію України світові безцінний. Тепер Іван Степановия один із  100 живих  геніїв сучасності,  член наукової ради Міжнародної академії сучасного мистецтва в Римі, яка прийняла його, єдиного українського художника,  до лав «Золотої гільдії».

Серед безлічі вітань з днем народження, Івана Степановича вітав Державний музей мистецтв Казахстану імені А. Кастеєва відкриттям виставки принтових робіт його «Шевченкіани», яка з успіхом понад півроку експонувалася в Національному музеї «Київська картинна галерея» і зберігається в  музеї  на Тарасовій горі в Каневі. Вітав і митець відвідувачів виставки у своєму онлайн-зверненні до шанувальників  великого Кобзаря. Адже саме в Казахських степах   пророк українців  відбував заслання, провів складні періоди  життя в муштрі, але з непереможним бажанням творчості. Подарунком геніальному художнику став і вернісаж  в Мельбурні.  Там Австралійський музей українського мистецтва зробив виставку українських художників, які проживали і проживають на цьому континенті. Найціннішим експонатом виставки стала з приватної колекції  картина Івана Марчука «Чорнобильська Мадонна», створена у неповторному стилі пльонтанізму.

Подарунок генію сучасності зробили і приватні колекціонери України, організувавши виставку в Національному музеї «Київська картинна галерея» – «Відомий  невідомий».Тут представлено понад сорок унікальних робіт вічного  експериментатора,  які рідко або майже ніколи не експонувалися, разом із найбільш знаковими і відомими його картинами.

Виставка «Відомий невідомий», крім робіт майстра,  складається з газетних статей різних років, інструментарію митця та медійного простору. А ще подарунком імениннику  став каталог  виставки, який видали колекціонери картин  тисячним тиражем, щоб «відомий  невідомий» став відомим широкому загалу шанувальників українського мистецтва.А ще цьогоріч Національний банк України в розділі «Національна спадщина» випустить монету «Пльотанізм» двох  номіналів.

Зустрічатися з Іваном Степановичем  завжди свято  чи це було в Києві, чи у Відні, де він тепер тимчасово мешкає. Я з радістю помічаю нові роботи в його затишній виставковій залі.

– Це три картини нового циклу «З погляду вічності». Чогось так лягає на душу саме ця назва серії робіт,- каже легендарний художник сучасності. А я вже хочу вітати його із черговим  Марчуком. «П’ятнадцятим» Марчуком були «Віденські рапсодії», які він виставляв у Відні. «Шістнадцятим» я йменувала його картини про сьогодення України, але він не погодився, бо це невелике зібрання, як і на нову іпостась  у  графічних подорожніх картинах, бо, за його словами,  це рука згадала  те, що він починав робити у 80-их. Пам’ятаючи  його твердження, що тільки пензлик знає , що йому треба робити на мольберті, я закохано і пильно  вдивляюся в лінії, в яких розквітає  погляд митця на світ. Чи то погляд вічності на нашу суєту-суєт на цій невеликій планеті, яка дарує безмежні простори?

– Я вже хочу вас вітати із «шістнадцятим» Марчуком,  ви невгамовний, неповторний, шалений у роботі.

Живописець, від картин якого затамовує подих,  приязно дивиться і каже, що це уже  безмежний Марчук, який народився із «Погляду у безмежність», де «Мрії виходять з берегів». Я знаю, що це цикли його робіт, які  в п»ятнадцяти іпостасях розрослися навколо його мистецького стовбура «Голос моєї душі».

Він каже,  що за горизонтом є горизонт, якого мусиш досягти.

– А там що? Знову горизонт, розумієш? І так мене це постійно штовхає, навіть коли  настрою немає ставати за мольберт, руки самі просяться до роботи, – каже митець. На почесному місці у  виставковій  залі, бачу ще одну відзнаку – Диплом  переможця проєкту «Народний президент» за значний особистий внесок в поширення праведного імені України у світі. Кажу йому, що завжди захоплююся цією його місією. Маестро  усміхається  і каже, що вдячний українцям  за розуміння і любов до його  творчості.

– Мої картини  працювали і працюють на мене і на Україну, за ними світ пізнавав неповторну красу наших земель, глибину традицій, навіть коли нічого не розуміли глядачі і дивувалися та захоплювалися, то знали, що я з України, – не без гордості каже патріарх  і легенда  мистецтва України.

У його доробку понад  5000 полотен. Впродовж  останніх років  його полотна  експонувалися не тільки в Україні, а  й за  кордоном (Литва,Молдова, Німеччина, Польща, Чорногорія, Швейцарія,Чехія,Словаччина,  Іспанія, Тайланд, Америка, Австрія), де і виконували   функцію народної дипломатії,  утверджуючи місце України в  мистецькому  просторі, забезпечуючи їй вихід на арену світової історії.Його і зараз запрошують найпрестижніші виставкові зали світу, попереду  планів багато.Шкода. що не всюди він може представити глядачам своїх «дітей», як називає  картини. Але добре, що світ цікавиться і бачить його праці, переконаний художник. Його картини стають лотами на аукціонах зі збору коштів на допомогу ЗСУ.

– Це найстрашніший час нашої історії, можливо тому, що ми в ньому живемо,  і осторонь ніхто не може стояти, – говорить художник. – Художнє  полотно  – то і краса, і товар.  А в час війни це ще і  рупор  держави, представник її, посол і дипломат, який нагадує людям, щоб не були байдужими до горя маленької  країни, яка собою захищає весь світ від сатанинського зла. Це  документ, що засвідчує  її  культуру, яка також є  потужною  зброєю у гібридній війні, і нею треба користуватися ледь не щодня. – каже   маестро.- Вірю, що світло в нас попереду є, бо не може зло побороти добро, а  правду накрити така брехлива нація. Може хто і чекав  асвабадітєлєй,  але вже прозрів на що вони здатні. Він же не звільняти прийшов, а знищити українців до останньої хати. Цю дикість 21 століття треба побороти, бо це не тільки трагедія України, Європи, це загроза світові. Тому з Україною в серці  треба тримати   оборону на всіх фронтах, де б ми не були, скільки треба, аж до перемоги.

Людмила ОСТРОВСЬКА

Відень, Австрія

 

 

 

.