Тернопільська журналістка розвісила прапор на могилі Євгена Коновальця у Нідерландах

День Героїв України – свято з особливим змістом. Цього дня Україна вшанувала пам’ять всіх героїв, які найвищою ціною, своїм життям, відстоювали століттями і відвойовують зараз  її суверенітет і незалежність.

Історія свята

А заснувала його  в 1941 році Організація українських націоналістів (ОУН). День цей обрали невипадково: 23 травня 1938 року  у нідерландському Роттердамі був убитий полковник Армії УНР, командир Січових Стрільців, перший голова ОУН Євген Коновалець. Убивцею був агент НКВС Павєл Судоплатов. Наказ ліквідувати Коновальця віддав особисто Сталін. Саме в Роттердам була одна  з  поїздок Героя , де   він мав зустрітися з посланцем від антибільшовицького підпілля України. Але ця зустріч виявилася смертельною пасткою.  На центральній вулиці міста Коолсінгел (це як Хрещатик у Києві)  завершилася кількарічна спецоперація московсько-більшовицьких спецслужб, яка забрала життя  найбільшого ворога кремля – лідера українського націоналістичного руху. Цей вибух, від якого минуло 84 роки, струсонув  українську історію ХХ століття. Почерк ворога не змінився за цей час. Незручних вільнодумців, що підривають авторитет імперських замашок московитів підім’яти під себе Україну, ліквідовують таким чином і досі, хоч гітлери і змінювали один одного.

Радянська влада не визнавала  Героїв України. Цей день набрав чинності лише з  відновленням нашої незалежності у 1992 році. У Роттердамі, на могилі державного, військового і політичного діяча, одного з головних ідеологів українського націоналізму побувала наша кореспондентка.

Цвинтар Кросвейк

Я бачила Євгена Коновальця  лише на світлинах чи на відео  часів Центральної Ради. Він, строгий і підтягнутий, завжди стояв поруч  із Михайлом Грушевським, Симоном Петлюрою, іншими керманичами УНР.  На той час він був одним із тих, з ким символізувалася Українська держава, належав до її керівництва, зокрема військової еліти, яка на відміну від соціал-демократичного крила, закликала і була готова до військового спротиву московським окупантам.

Цвинтар Кросвейк у Роттердамі відоме і визначальне місце, як для українців, так і для нідерланців. Тут знайшли вічний спочинок багато   видатних людей Нідерландів, зокрема політиків, митців і військових. Могила «вождя», а саме так називали Євгена Коновальця його сучасники, стала місцем паломництва для наших земляків, доля яких закинула до Нідерландів чи  суміжних країн, не кажучи вже про українців, які мають за обов’язок покласти квіти на його могилу, перебуваючи поблизу. Козацький хрест на чорній гранітній плиті знайти не складно. Електронне табло при вході  висвітлює всю інформацію. Могила, зареєстрована в інвентарній книзі кладовища під номером  1111, розташована    недалеко від входу, в тихому місці з видом на річку Ротте. Коли торкаєшся її поглядом, бачиш тут всю Україну. Блакитно-жовті стрічки і національні прапори  з підписами міст і сіл , гостинці, сувеніри, квіти, лампадки з вогнем. Кожен, хто прийшов уклонитися великому українцеві, намагаються  впорядкувати це місце, протерти поверхню  вічних плит. Тут часто бувають  представники українських товариств Гааги, Амстердама, Роттердама, Брюселя, з якими мені довелося розмовляти. Як розповіла очільниця Фундації «Українці в Нідерландах», що в Гаазі,  Людмила Лісовська,  два  рази на рік,  у День Захисника України і в день загибелі Євгена Коновальця, тут вони проводить панахиду з УГКЦ Чесного Хреста спільно з  посольством України у Королівстві Нідерланди та представниками місцевої влади.

– Ми завжди дякуємо живим і мертвим, хто тримає  небо і землю на полях боїв в Україні,- сказала пані Людмила. – Минулого року на  День Захисника  ми біля Полковника слухали змістовну проповідь о. Олексія  про болі сучасної війни і віру народу України в майбутнє .

Звучали і слова вдячності командира взводу Романа Чорнобая  за підтримку і солідарність  легендарних  штурмовиків-“Азовці” з-під Бахмута,  III ОШБ ,  яким наші волонтери допомагають  на фронті. Квіти на могилу очільника ОУН поклали герої сьогоднішньої війни  Анна Савицкая з татом Сергієм, який знаходився на лікуванні після важкого поранення. Прапори бригад того дня були  подякою  за допомогу у боротьбі за визволення України і  великою шаною поводирю нації,- сказала  волонтерка. За її словами, українська діаспора  спільно з посольством України в Нідерландах подавали петицію місцевій владі про встановлення меморіального знака на місці вбивства Полковника. Зараз там тривають ремонтні роботи, влада моніторить питання, а без дозволу нічого не можна робити.  Свого часу сподівалися, що  прах  провідника ОУН   перепоховають на рідній землі. Про це велися розмови давно. Адже  ця могила тут завжди вважалася тимчасовою. Як  говорять документи тієї доби, присутні на похоронах присягалися, що як тільки буде відновлена державна незалежність України, так і буде. Тому технічно була влаштована так, щоб при потребі легко можна було труну вийняти. «Розмістили її тоді в спеціальний  металевий контейнер, а сама  домовина є подвійною – зверху дубова, а в середині металева з віконцем, крізь яке видко обличчя Вождя“, зазначається в організаційних документах того часу. Вороги спокою не давали навіть могилі. Перший надгробок, за словами  українців, який був дуже подібний до стрілецьких хрестів у Львові на цвинтарі Січових стрільців, з білого мармуру, вандали знищили. Злочинців так і не знайшли.  Автором  проєкту цього пам’ятника, що ми бачимо, стала О. Лятуринська, яка жила в Празі. Доєднався  тоді до справи і митець  Р. Лісовський, автор емблеми ОУН.

Цей надгробок, на який я поставила лампадочку і розвісила прапор, було  встановлено до річниці загибелі Героя.  На плиті з темного граніту викарбовані слова «Євген Коновалець» та емблема ОУН. В голові, у вертикальній площині, масивний чотирираменний хрест, який нагадує козацькі хрести. Під ним  лежить  труна з тілом першого керівника ще не розколотої на “бандерівців” і “мельниківців” ОУН. Його могила тривалий час була місцем вшанування пам’яті про нього, поки не стала символом героїзму української нації в боротьбі за незалежність.

Живе Україна, Полковнику…

Наперекір вітрові з води, язичок полум’я у лампадці піднімається високо, тріпотить, як полотнище нашого прапора. Дивуюся , що маленький язичок світла такий потужний.

На Вашу могилу, Полковнику, ходять люди. Хтось із Ваших гостей залишив по собі букет свіжих квітів, інкрустовану гілочку калини,синьо-жовті кольори, свічки пам’яті…Не думаю, що ходить хтось на могилу Вашого вбивці. Бог покарав його руками ж його господарів. За собачу службу отримав 15 років тюрми. На ньому була  ще й Троцького кров. Десь там у пеклі сидить. Така доля в усіх вбивць нашого народу. Вибачте, Полковнику, за ці думки біля Вас у цьому святому місці. Дістали нас вороги своїми осатанілими  нападами, хочуть вибити те, за що Ви віддали життя, за що мільйони було розстріляно, виморено голодом. Ненавидять вони нашу любов до України, наше прагнення до волі, до цивілізованого життя. Він мовчить. Але ніби оживають його  далекоглядні  перспективи наших  стосунків з одвічним ворогом, він ніби знав, що це сьогоднішнє горнило російсько-української війни буде через сто років і  нам його треба витримати. «У вогні перетворюється залізо на сталь, У боротьбі перетворюється народ на націю»,- сказав колись він, перший очільник українських націоналістів. І ми це сприймаємо, як заповіт.

…Такі ж чотирираменні  хрести стоять у наших селах і містах на могилах тих, хто  воював за Україну – навіть коли у світі давно відгриміли всі бої обох світових воєн.Тепер уже Третя світова, виставляє такі чорні надгробки над  могилами наших небесних Ангелів. Хоч російсько-українські війну і не називають  світовою, але ми ж знаємо, що  світ став з нами на захист правди і добра. Ми тепер в центрі світу, Полковнику. Ми співаємо ваш Гімн січових стрільців, обіцяємо, що і калину підіймемо,і засмучену Україну розвеселимо…  Дотепер у нас співають і оунівський Гімн “Зродились ми великої години…”. Співають і ту, пластову, признаючись, “що до ОУН належав і батько наш Євген”.

В Україні дотепер стоїть Ваша батьківська хата, Полковнику, і туди їздять люди. А в церквах України моляться за спокій Вашої душі… Хоч московський окупант щоденно атакує нашу землю, захисники тримають оборону, не поступаються. Наш народ здивував світ своєю незламністю, де кожен тримає свій фронт. Ми мріємо про справедливий мир і про розбудову України. Цим і живемо, Полковнику…

Наперекір вітрові, у лампадці   високо і рівно тримався  потужний язичок полум’я, свічка пам’яті нашої.

Людмила Островська

Роттердам, Нідерланди