Українці на острові Мальта працюють в основному у галузі інформатики

Наші читачі мають нагоду привітати з днем народження єдину громадську організацію українців республіки Мальта – «Фундація Української Громади Мальти» (Foundation for the Ukrainian Community of Malta), яка, розпочавши реєстраційний процес із початком широкомасштабної навали росармії на Україну, тільки недавно отримала всі формальні документи та дозволи.

Очільниця та співазасновниця  організації Алексія Мелконян, каже, що бюрократична  затримка не завадила допомагати Україні, а навпаки, змусила шукати варіанти співпраці із Світовим Конгресом Українців, зареєстрованими в Україні та за кордоном  волонтерськими організаціями.

На острові, який має трохи більше 500 тисяч мешканців, є майже 5 тисяч українців, найменша частина з яких прибула ще до війни. Друга хвиля – це ті, що приїхали  на Мальту  після 2014 року, і вони, зазвичай, працюють в галузі інформатики, яка досить розвинена в цій маленькій країні. Нарешті, найбільш молодою частиною спільноти є ті, хто знайшов прихисток тут після початку повномасштабного вторгнення росармії на наші землі. З  представниками Мальтійської громади ми зустрілися на благодійному ярмарку біля Греко-Католицької церкви ікони Богоматері Дамаської, яка є   єдиною греко-католицькою церквою на Мальті.

Тут українці мають години для служби. Поки волонтери розкрадають ярмаркові товари, Алексія розповідає історію церкви, побудованої у 1580 році. Спочатку вона призначалася для вивезеної лицарями з острова Родос ікони Богоматері Дамаської. Повністю була  зруйнована німецькою авіабомбою в березні 1942р, як і безліч інших мальтійських храмів. Відновлена в 1951 р. Церква використовується для служб також Вірменської апостольської, Української православної та Грецької. Але парафія не є лише місцем  богослужінь, в час війни в Україні, вона стала центром єднання українців острова, а прихожани перетворилися на волонтерів. Я запитую Алексію про  команду, яка стала в один стрій з Україною після 24 лютого і як ця дата змінила життя українців Мальти.

– Можна сказати, що наша організація почала відлік своєї роботи ще 10 років тому, підчас Революції Гідності, незабаром до того, як з’явилися перші жертви. Терміна “Небесна сотня” ще не було – але Сергій Нігоян, Михайло Жизневський та Юрій Вербицький стали в ній першими. Хоч із 16-го січня протест уже не був мирним, але пострілів на ураження від силовиків у мітингарів  ніхто не чекав. Я була в шоці, що в моїй країні вбивають людей, які вийшли за правду на Майдан.

Я приїхала на Мальту з Одеси 20 років тому. На тоді я знала лише одного українця з Маріуполя. А той жах змусив шукати своїх і щось робити. Ми на другий день, віднайшовшись у мережах, пошили прапори і вийшли на мітинг, щоб заявити про свою громадянську позицію. Ми протестували проти прийому януковича, який збирався приїхати на Мальту. Потім він утік, а патріоти пішли боронити Донбас, на який напав путін. От для мене революційна історія України розпочалася саме тоді, раніше сама на ноги ставала, була молода. Але закладені на генетичному рівні цінності в цих умовах спрацювали і дали поштовх до дії, серце відгукнулося на біль, який за тисячі кілометрів наростав на рідній землі. Від тих перших масових вбивств земляків, у  мене зав’язані ось на цій сумці стрічки, – Алексія показує синьо-жовті смужки з чорними і каже, що тоді, зав’язавши, сказала собі, що носитиме їх допоки не настане мир в Україні і  допомагатиме цьому чим зможе. – А тепер уже і не знаю, коли зніму. Дуже хочеться, щоб війна закінчилася справедливо і на наших умовах, – продовжує очільниця організації. – 24 лютого ми зрозуміли, що від тепер потреба у допомозі стане набагато масштабнішою, тому і розпочати створення офіційної організації. Вже тоді було зрозуміло, що для того, аби мати можливість працювати на більш  фундаментальному рівні та мати спільні проекти з організаціями і фірмами, знадобляться юридичні документи та офіційні банківські реквізити. 26 лютого був  наймасовіший аж до  сьогодні,  до двох тисяч учасників, мітинг українців на Мальті, який підтримували представники різних національностей. Весь майдан біля Тритонів був замаяний синьо-жовтими прапорами. Тоді, навесні, спільними зусиллями українських волонтерів та активістів Мальти було відправлено до України майже півтори тонни  медикаментів та близько семи тонн немедичної гуманітарної допомоги. Водночас представники громади за підтримки мальтійської релігійної організації Fondazzjoni U зібрали 25 тис. євро й придбали машину «швидкої допомоги». «Швидка» ­ встигла в Україну саме на початок контрнаступу і звільнення Харківщини восени 2022 року.

Фундація працює за кількома основними напрямами. Одне з наших головних завдань це розбудова та підтримка нашої громади. Серед сталого складу  команди волонтерів є професійний юрист, фінансовий менеджер, бухгалтер, PR та HR спеціалісти, операційний директор. Всі вони надають свої професійні навички для розбудови роботи організації на безкоштовній основні. Тільки завдяки такій потужній підтримці наших українців ми взмозі об»єднувати людей навколо себе.А тоді вже, за їх активної участі, створюються культурно-освітні проєкти на підтримку України та розбудову її іміджу на Мальті та серед гостей архіпелагу. Наша громада молода і дуже активна, наразі переважно це жінки з дітьми. Сьогоднішній ярмарок зініціювали пані Катерина Катращук-Каруана і Наталя Курус, а бачите, як багато жінок підтримали цю ідею.

Ярмарок

Я знайомлюся із жінками, які заклопотано розкладають товар. Чого тільки тут немає!? Випічка понад 20 сортів: від рогаликів різних розмірів, до великих калачів і какао-бомб, від маленьких прапорців і сувенірних розшитих іграшок до саморобних героїв мультфільмів, розфарбовок і вишивок. Серед товару і книжка «Одна дивовижна історія одного невідомого міста». Я взяла, щоб переглянути це розкішно ілюстроване видання і познайомилася з авторкою. Авторка цієї казкової історії Катерина Катращук-Каруана каже, що написала її ще в 2013 році, але видати не було можливості. А зараз видала в Харкові і виставляє на ярмарках для збору коштів для ЗСУ. Я здогадуюся, що невідоме місто з адресою на вулиці Підвальній, це трохи чудовий засніжений Львів. Пані Катя усміхається і каже, що вона з Жовківщини і дуже любить Львів. – Нам всім, не тільки дітям, у ці воєнні роки хочеться дива і тепла, доброти і впевненості в здійсненні мрій не лише в час Різдва,- каже авторка.-Цією казкою я хотіла нагадати, що ми створені для того, щоб дарувати себе іншим, творити добро, ділитися, навіть, якщо в нас небагаті статки. Дівчинка тут ділиться млинцями з родиною, яка через напад росії, залишилася без даху над головою і приїхала в місто Лева. Коли почалася широкомасштабна війна, ми щойно повернулися з України. Нашій донечці тоді було три місяці. Я з нею ходила по хаті, плакала і не знала що робити. Мій чоловік мальтієць Ентоні Каруана знайшов вихід із цього стану. Він сказав, що треба збирати кошти і все необхідне і допомагати Україні. Я вдячна йому за таке рішення. Ми зв’язалися з волонтерами, яких ми знаємо на Львівщині, і кинули клич про збір допомоги. Ентоні взяв на себе доставку  потрібних гуманітарного-медичних вантажів  до Львова.

– Літаком? – перепитую я, бо ж острів глибоко в Середземномор’ї.

– Ні, машиною, – каже пані Катерина. – Паромом до Сицилії, другим паромом до Італії, а потім через Італію, Австрію… – малює маршрут жінка, а я хочу зрозуміти, яку силу волі треба мати і як треба було хотіти допомогти батьківщині своєї дружини, щоб це зробити хоч раз, а він так виїздив понад рік. – Ми вкладали багато своїх коштів, а потім переправи паромом стали непосильно дорогими і ми вирішили, що перевізником передаватимемо найнеобхідніші адресні замовлення. Оскільки тут доволі бюрократична система щодо відкриття фонду, то ми з чоловіком організацію «Мальта для України» зареєстрували в Україні. Мріємо, щоб переможний мир запанував в Україні, щоб наших дітей минуло лихо війни. Докладаємося чим можемо для здійснення цієї мрії. Навіть сьогоднішнім ярмарком, який запропонувала Наталя Курус.

Жінки вже все порозкладали на столах і з часом ідуть  на службу Божу, яку за кілька хвилин розпочне  о.Степан Лилак. Всі вони співають у церковному хорі. І ще одну ініціативу вирішили втілити в церкві- відродити пластунський рух, катехітичну школу.

Пані Наталя Курус розповідає, що молоді мами пройшли уже пластовий вишкіл і можуть бути виховниками дітей. Із сьогоднішнього ярмарку  виручені кошти розділять: 30 відсотків на церкву, бо вони тут працюють з дітьми, а 70 відсотків на допомогу ЗСУ. Цей захід  став захистом їхнього пластунського проєкту.

– Коли я сказала про ярмарок, всі активно відгукнулися, бо ми часто і ярмарки проводимо, і виставки, акції, фестивалі, щоб привернути увагу до України, щоб знали, що ми є і ми хочемо, щоб добро перемогло,- говорить пані Наталя.- Тому такі багаті столи власноручними виробами. Марієчка Завальська зробила фетрові іграшки, це її хобі. Ми з донечкою Соломійкою виготовили багато смаколиків. Пані Марія Грек, Лариса Гонтар, Ірина Ярош, Слава Тарас та інші, я всіх не можу і назвати,  напекли традиційних калачів, горішків, є вінегрет , пиріжки, хендмайд з національною символікою, вишиті іграшки.

Жінки пішли співати в церковному хорі. Лишилися чергові біля столів. Почали підходити місцеві мешканці, роздивлятися товар, прицінюватися.

Команда натхненників українства

– У вас чудова команда натхненників українства за тисячі кілометрів від дому і в теперішніх обставинах  ви так багато робите  для того, щоб голос України звучав на Мальті, – захоплено кажу Алексії. Вона усміхається і каже, що я ж іще всіх не бачила. – У нас кожен проєкт закцентований на посиланні меседжа світові про Україну. Ми на разі не дуже фінансово могли зібрати і допомогти потребуючим. Сподіваємося, що цей рік з відкриттям рахунку організації, стане багатшим на донорські вливання від підприємств і організацій.

У нашому статуті наголос на тому, що ми освітньо-культурна організація, намагаємося підтримувати і розвивати культуру, а попри це – інша робота, для якої знадобляться досвід проведення ярмарок і мистецьких заходів.

Окрім того, ми докладаємося до програми допомоги Мальти ЗСУ — протезування українських військових. Програму під назвою Operation Renew Prosthetics реалізовують провідна міжнародна клініка з протезування MCOP International (MCOPi) та благодійний фонд Future for Ukraine за сприяння міністерства охорони здоров’я Мальти. Нашим захисникам потрібне перезавантаження, позитивні враження. Ті гроші, що ми збираємо на ярмарках , презентаціях проєктів,  витрачаємо, щоб запросити воїнів на сухопутні та водні екскурсії.   Дівчата щось домашнього напечуть, приготують щось смачненьке. Наші 70-100 євро не дуже на протез допоможуть, а теплу атмосферу і гарне враження про Мальту подарують. Світовий Конгрес Українців збирає на дрони, ми поширюємо рахунок, на який можна донатити. Додатково намагаємося давати дані інших фондів, які спеціалізуються на  протезуванні, придбанні військового забезпечення, аптечок та іншого необхідного товару.

У нас зараз чимало дітей і ми піклуємось, щоб вони зберегли ідентичність. Бо ті країни, в яких ми живемо, звичайно, хочуть нашої асиміляції. Тому ми повинні самі себе підтримувати, ідентифікувати один одного, спілкуватися рідною мовою, навчати дітей, щоб не забули звідки вони, заявляти про себе і нагадувати, що ми велика країна з великим майбутнім і глибоким минулим і що нам зараз потрібна допомога, щоб вистояти у двобої з окупантом. Велику увагу треба приділити підліткам , адже в перспективі їм треба віднайти себе, визначитися у професії. З цією метою був започаткований підлітковий клуб,  який професійно курує Юлія Рей. Діти наші неймовірно талановиті, співають, декламують, вчаться гри на музичних інструментах. Гордість нашої громади – танцювальний ансамбль «Калина», під егідою  спортсменки та хореографині Каміли Сохи. Організацією  і наповненням заходів займаються Олена Чаплицька та Тетяна Войчишина. Є серед нас дівчата і молоді жінки, які опікуються організацію мистецьких заходів- там Софія Старух з командою.

Нещодавно ми запустили вдалий проект в колаборації з місцевими міжнародними організаціями Ротарі Клуб Мальта та СОС Мальта – соціальний клуб для українців третього віку, який набрав 25 людей з метою їх  соціалізації, спілкування між собою, знайомства з культурою острова і залучення до презентації України тут.

Як пілотний проєкт, минулоріч, за сприяння FUCM у нас функціонувала українська недільна школа для дітей 3-12 років.

У другій половині 2023 року багато людей повернулося в Україну чи переїхало в іншу країну, бракувало вчителів, було багато маленьких дітей від 3 до 5 років. Наразі ми займаємось переформатуванням цього проекту, аби відійти від поняття «школи» і перевтілитися в дитячий освітньо-культурний осередок. На цьому проєкті задіяно шестеро людей. Зареєструвалося 47 дітей. Змінилися деякі вчителі-волонтери. У нашому, українському, осередку ми бачимо наголос на вивченні української мови та культури,  прагнемо мотивувати дитину любити українське. Також для багатьох батьків важливо те, щоб їхні діти хоча б раз на тиждень спілкувалися з дітьми з України. А ще ми хочемо, щоб наш освітній осередок став платформою для спілкування та затишним місцем зустрічі україномовних родин Мальти.  Ми вже знайшли досвід таких навчальних закладів в Нідерландах. Там ці заклади мають  потужну волонтерську культуру та командну роботу між учнями, вчителями й батьками. Сталий зворотний зв’язок допомагає систематично вдосконалювати структуру проекту та навчальний процес. Коли я кажу  голландським колегам, що їм добре, бо мають велике приміщення, а нас це питання дуже болюче, вони відповідають, що вони все це пережили десять років тому і впевнені, що на своїх початках і ми це переживемо.

Добром написані сторінки історії

– За кожною нашою справою, проєктом, цифрою стоять люди, які прикладають свої зусилля. Це дуже мотивує та заряджає рухатися далі,- говорить Алексія. – Волонтерська робота дає унікальне відчуття, яке переходить у розуміння того, що у світі багато людей, які мають велетенське і добре серце та завжди готові допомогти ближньому — незалежно від відстані.

Я безмежно вдячна українцям Мальти. Окрім того, моя особлива подяка і мальтійцям, бо вони дуже  допомагають нам. Все, чим вони ділилися, віддавали від душі. Мальтійці в цьому плані мені нагадують українців: щирсердечні, прості люди і ті, хто багато не має, легше діляться. Є такі, що тільки мальтійською розмовляють, але з нами волонтерять. Від самого початку  поряд з нами Чарльз Велла. Він і Санта Клаусом був на наших заходах, і фотографує дітей на виступах, привозить фрукти та іншу продукцію в гуманітарний центр. Це людина, яка від себе віддає і ми дуже вдячні за такі жести кожному, хто долучається до нашої роботи. Без допомоги мальтійців і  досі багатьом українським людям, яких вигнала з домівок війна, було б дуже сутужно.

Мої новини про стан справ в Україні надходять здебільш з мережі Інстаграм. Там багато друзів і знайомих, які або на фронті, або волонтерять. На жаль, останнім  часом ця інформаційна стрічка стала напівнекрологом. Я відгукуюся на збори, підписання петицій, надання допомоги. Але, наразі, моє найбільше бажання, щоб цього не було в стрічках жодних соціальних мереж. Я мрію про те, щоб цей потік сумних повідомлень припинився, щоб ми повернулися до звичайного життя. Я розумію, що воно вже таким ніколи не буде,  але хочу, щоб у стрічці новин йшлося про розбудову, розквіт держави, про щасливе дитинство і забезпечену старість. Хотілося б, щоб війна закінчилася завтра і ми закрили від окупантів кордони. Але ми всі розуміємо, що це може не статися  незабаром, а отже попереду величезна праця і, мабуть, цієї роботи і дітям нашим вистачить. А сьогодні кожен з нас своїми добрими справами пише щоденну історію, бо, якщо ти цього не робитимеш, її напише хтось за тебе. Тому я вважаю, що краще щодня робити хоча б маленькі справи, щоб потім не шкодувати в майбутньому. Ми ж знаємо, що добра дія має велику силу. А ця сила робить нас незламними, коли ми об’єднані спільною метою стоїмо разом.

Людмила ОСТРОВСЬКА,        

Валлетта, Мальта