Перуанець Луїс Запата вчить українську мову за книжками українських авторів

Луїс Запата прийшов до Едмонтонської публічної бібліотеки в Канаді, щоб узяти книжку українською мовою. У цій бібліотеці працює колишня тернополянка Наталія Вановська. Спершу вона подумала, що Луїс шукає книжку іспанською мовою.

«Він запитав колегу, де є книги іноземними мовами, – розповідає Наталія. – Я чула, що в нього іспанський акцент. Думала, що певно шукає щось на іспанській. А він почув мій акцент пізніше і сам заговорив».

Луїс ошелешив Наталію. Україською мовою вільно спитав її, звідки вона. Розповів, що вивчає українську, читає книжки українських авторів. Сказав: «У мене багато друзів – українці. Якось вони змусили мене вивчити тост українською мовою. Мені сподобалось і я вирішив вивчити ще якісь слова. Так почав вчити мову. Я закоханий в українську культуру і мову. Дуже хочу говорити вільно. Це важка мова. Усі ці відмінки: книга, книгою, у книзі…»

Луїс розчулив Наталію. Сказав, що мріє поїхати до України і пожити там.

«Серед книжок я вибрала йому «Доцю» Тамари Дуди, щоб трішки більше зрозумів про українців перед тим, як їхати, – каже Наталія. – Він потиснув мені руку. Аж захотілося обійняти його. Але то вже було би занадто. Сподіваюсь, Луїс ще прийде до бібліотеки. Бо я вже «Навіжені в Перу» Максима Кідрука поставила на hold, щоб мати під рукою. То для всіх добрий приклад. Я б, наприклад, могла б вивчити іспанську. Сказала йому, що ми з чоловіком мріємо побувати на Мачу Пікчу. А він каже: о так, туди треба поїхати, це дуже казкове місце», – усміхається Наталія.

Луїс Запата емігрував до Канади 13 років тому.

«Зараз я студент денної форми навчання в НАІТ за програмою «Технології будівництва», – розповідає про себе Луїс. – Але цей статус описує лише останні пару місяців мого життя. До цього я більше 12 років працював в «Метал Супермаркетах». Спочатку просто перевозив сталь на складі з пункту А в пункт Б, пізніше працював у внутрішніх продажах, після чого отримав підвищення в якості керівника філії тієї ж компанії. Справи йшли добре, наполегливо працювали, живучи канадською мрією. На жаль, під час Covid мені довелося піти. Поміеяв посаду менеджера на скромнішу посаду продавця. Це змусило мене зрозуміти, що необхідно повернутися до школи, щоб зробити більший стрибок у середньостроковому майбутньому. Тому зараз деякий час насолоджуюсь життям студента»

Луїч народився і виріс в Перу.

«Наскільки я можу відстежити свою генеалогію, усі мої нащадки були перуанцями. Отже, я вважаю себе «глибоким» перуанцем, – продовжує чоловік. – До приїзду в Канаду я вивчав музику і працював відеопродюсером.

Я одружений на перуанській жінці Каталіні. Багато хто думає, що вона українка, бо я трохи розмовляю українською. Крім того, вона висока, має білу шкіру та має деякі східно-європейські риси. У мене двоє дітей – Дієго та Люсія. Обоє народилися в Канаді».

Наталія Вановська проживає у Канаді з 2009 року. Працює в Едмонтонській публічній бібліотеці, Edmonton Public Library. Її посада Library Assistant. Наталію часто питають про український акцент.

«Ніколи не знаєш, чому людина питає, – розповідає Наталія. – Часто кажуть: о, в мене бабця українка, чи мама. Або починають говорити українською зі мною. Часом стрічаю в Канаді таких, що вчилися в Україні і можуть говорити, таке бувало. Але щоб хтось просто так собі вирішив вчити українську мову, як Луїс, то не пригадую.

Є знайомі, які вчать слова якісь, можуть сказати «привіт» і «до побачення». Один канадець, з яким познайомилась на дитячому майданчику, завжди розпитує про Україну. Спершу казав мені «до свіданія», то я перевчила його на «до побачення». Він завантажив собі додаток на телефон, щоб вчити українську. Не знаю, чи на довго його вистачить. Але деякі фрази засвоїв, то й добре».