Львівянка, яка володіє сімома мовами, організувала «українських агентів впливу» у Європі

Війна росії проти України стала тим викликом, який згуртував і об’єднав українців не лише у самій країні, а й у всьому світі. Сотні українських громадських організацій, волонтерських груп за кордоном стали голосом правди про Україну,роблять усе можливе, щоб допомогти нашим Збройним силам і наблизити перемогу над агресором. На цьому фронті чільне місце займає Бельгія. Тут є кілька потужних українських громад. Одні з них мають давню історію поселення у цій країні, зокрема це Товариство Українців Бельгії (ТУБ), Об’єднання українок Бельгії, Спілка Української молоді (СУМ), Пласт. Інші – створені в 2014 році. До таких належить, зокрема, ГО Промоут Юкрейн («Просування України»), яку заснувала та очолює львів’янка Марта Барандій.

Пані Марта здобула диплом магістра права у Львівському національному університеті ім. І. Франка та диплом магістра права і ступінь кандидата юридичних наук в Європейському інституті при університеті землі Саар (Німеччина). Володіє сімома мовами, член Асоціації міжнародного права і лектор Українського вільного університету (Мюнхен, Німеччина).

Із засновницею і очільницею організації та її заступником Василем Кушмунсом ми зустілися в офісі товариства, де все говорить про роботу ентузіастів. Тут крім необхідного для зборів, проведення нарад та зустрічей  волонтерів,є стелажі з нагородами. Серед них – відзнаки  від Європейського парламенту, Міністерства культури України та  Посольства України в Бельгії, подяки  від Головного управління розвідки Міноборони України,   СБ України, окремі  Грамоти від військових організацій, з якими адресно працюють українці. Є ще тут одна  особиста ексклюзивна нагорода. Розповідає пан Василь: «Оскільки ми є бельгійською організацією і  є представництво Бельгії в Європарламенті, то для нас  зробили  пам’ятну медаль і вручили  її Марті Володимирівні за її вклад у захист держави. Пані Марті   рік тому вдалося організувати робочу  поїздку  Україною  депутата парламенту Королівства Бельгія Жоржа Даллемана. Високого гостя прийняли керівники  регіону та Представництва МЗС України у Львові і висловили  вдячність за надану Королівством Бельгія допомогу, адже тут знайшли  прихисток  понад 60  тисяч українців, які вимушено покинули свої домівки.Ми зорганізували журналістів, проїхали визволеною частиною Харківщини.Бельгійський парламентар  сам переконався, що нещодавні ракетні обстріли, під час яких в  Україні зруйновані школи, госпіталі,  електричні підстанції,  вчергове продемонстрували, що росія воює проти мирного населення, позбавляючи його доступу до необхідних послуг. Відтак, зростає і потреба в альтернативних джерелах обігріву, електрики, зв’язку,  потреби в медичній галузі. Під час поїздки Жорж Даллеман передав допомогу: автомобілі , бронежилети, аптечки, турнікети, шоломи, прилади нічного бачення для ЗСУ і запевнив, що країна допомагатиме Україні до перемоги.Він був першим  політиком Бельгії, який поїхав в Україну. За організацію  цієї поїздки, а  Марта Володимирівна була в складі супроводжуючих осіб,  вона  одержала  подяку  і від управління Державної охорони  України». Привертає увагу  історичний прапор , на якому залишають підписи учасники важливих заходів. Після форуму, організованого  в Європейському парламенті,   цьогорічна   Нобелівська  лауреатка Олександра Матвійчук залишила напис: «Свобода переможе». З вірою в нашу перемогу на ньому розписалися Юлія Паєвська з псевдо «Тайра», заступниця міністра соціальної політики України  Дарія Марчак, віцепрезидентка Європарламенту та віцепрезидентка Єврокомісії. Є спеціальна нагорода  і самої організації,статуетка  за вклад у свободу України. Її одержали  двадцятеро достойників,серед яких депутати  Європарламенту,  Президентка європейського  економічного і соціального комітету, представники місцевої  поліції. Особливе місце  займає на стендах і  подарунок  самій очільниці організації від колег і однодумців, які зробили  картину із світлини пані Марти. Василь Кушмунс розповідає, що на  свій день народження, в червні,  під час екологічної катастрофи, яку спричинила росармія, зірвавши Каховську ГЕС,  засновниця організації сама особисто поїхала  з волонтерськими вантажами на Херсонщину. Доставила  палети пляшок з водою, продуктами тривалого зберігання, таблетки для очищення води, водяні насоси.

– Поїздка була насиченою зустрічами з тими, хто захищає той край і забезпечує життєдіяльність підконтрольної нам території, – каже Марта Барандій. – Залишилося незабутнє враження від побаченого в таврійських степах. Так  картина на основі світлини звідти,  передала загальний стан тривоги за долю  України, стала символом  часу, який ми всі переживаємо.

Крім великої кількості українських прапорів та прапорів держав-партнерів, з якими  учасники маніфестацій виходять на  заходи, крім одягу з національною символікою,  розробленою  місцевими дизайнерами, є ще одна зворушлива картина в офісі  організації «Просування України».  Це карта України, зроблена  українцями, які знаходяться в Брюселі. Хто знає стіну Плачу в Ізраїлі, той  зрозуміє  мурашки  тілом від цих контурів держави, зроблених згорточками різнокольорових папірців, на яких написані бажання українців. Тут стає спекотно від тієї потужної енергетики сотень людей – творців цього панно. Я  подумки вклала і свої бажання у цей завершений твір з Кримом і Донбасом, які збігаються з бажаннями мільйонів українців. Мені тут здалося, що Всесвіт чує нас і обов’язково допоможе здійснити  найзаповітніше – знищити  російського  ворога на українській землі і відновити наші кордони.

– Пані Марто, розкажіть про вашу організацію, в назву якої ви вклали  її паспорт і покликання – просування України.

– Я її створила у 2014 році. Був Євромайдан, на душі було неспокійно і я звернулася до кількох організацій  вже існуючих у Бельгії, щоб докластися до Революції гідності   в Україні. Я знала, що я хочу розвивати, але такого напрямку роботи я не знайшла. Мені  потрібна була  абсолютно нова платформа, масштабна. Я долучила друзів, написала статут під організацію  «Євромайдан». Але при спілкуванні з політиками, які працюють на стратегію, я переконалася, що треба працювати на розвиток, щоб назва була актуальною і через 10,  і більше років. На цей час у мене уже  існував сайт Promote Ukraine ( «Просування України»), який я  створила в 2011 році. Мені завжди бракувало тут  українства і я  хотіла там  пропагувати українські товари і все, що зв’язано з Україною. Там, по-суті, нічого не було, руки не доходили, але я бачила, що від п’ятдесяти до ста людей щоденно переглядають сайт. І я зрозуміла, що  ця назва цікава і приваблива. Промоут – це просування.  І коли мені політики порадили назвати стратегічно, то я зрозуміла, що назва в мене вже є.

Наша організація це – некомерційна платформа для обміну досвідом між експертами та представниками громадянського суспільства України та ЄС, яка відстоює інтереси України в Європейському Союзі засобами інформаційних та дипломатичних інструментів. У 2019 році  ми  запустили власне друковане періодичне видання – журнал Brussels Ukraїna Review (Огляд Україна – Брюссель), що видається українською, англійською та ще кількома європейськими мовами. Саме наш  журнал був перед очима європейських депутатів на їхніх робочих місцях, коли вони голосували за спільне майбутнє Європейського Союзу й України,  надаючи нам статус кандидата на вступ до ЄС. Видання орієнтоване на провідних європейських і українських політиків, лідерів думок, суспільних діячів. Маючи спільну редакцію в Брюсселі та Києві, розгалужену мережу партнерів (експертів, журналістів, чиновників, політиків, представників неурядових організацій та міжнародних установ) в ЄС та Україні, журнал консолідує та представляє українську експертизу в Європі та європейську – в Україні. Зазвичай, експертиза залишається за зачиненими дверима конференцій, зустрічей і різних заходів. Ми надаємо спеціалістам цю експертизу з перших вуст, консолідуємо її та знайомимо з нею цільову групу осіб, які ухвалюють ключові рішення в європейській та українській політиці.

– Вашу організацію  із  численними проєктами українські ЗМІ називають  одним із важливих інструментів у мережі українських агентів впливу на Заході…

– Цей термін “українські агенти впливу” був використаний у  аналітичній статті “Зеленський та його “картковий будинок”. Хто і як штовхає Росію у прірву санкцій”, опублікованій  у нашому  журналі. У ній йшлося про те, як дипломати, політики, бізнесмени, лобісти, економісти та знаменитості тиснуть на світ заради однієї мети – перемоги у війні та поваленні режиму російського диктатора. А серед лобістів – представники м’якої дипломатії, діаспоряни світу, які серцем завжди з Україною, тобто, розгалужена мережа українських агентів впливу, що не мають офіційного статусу, але без яких неможливо було б уявити український спротив і величезні масштаби допомоги материнській землі. В основі нашої діяльності  завжди була і є інформаційна робота, що полягає зокрема в наданні актуальної аналітичної інформації про ситуацію в Україні провідним європейським політикам у Європейському парламенті, Раді Європи, Єврокомісії, але  незважаючи на свій виключно “інформаційний» профіль, ми   не могли залишатися осторонь після повномасштабного вторгнення Росії в Україну 24 лютого.

– Яким був для вас цей день? Як  він став початком нового дихання в роботі української діаспори світу?

– Я була готова, що може початися війна, несподіваними   були масштаби  вторгнення. У своєму багатомовному журналі за грудень 2021 року ми написали статтю-застереження «Спинити атаку». Росія нас насторожила своєю поведінкою біля нашого кордону, настирливими розмовами  про фільтраційні табори  і  про масові поховання. Але хтось це сприйняв, хтось ні. А 24 лютого наші найстрашніші прогнози  збулися. Для мене цей день розпочався  із дзвінка  від Наталі Осташ, очільниці українського товариства  Об’єднання українок Бельгії з одним реченням:  «Ввімкни телевізор!». А я не в Бельгії і телевізора у мене нема. Я засіла за телефон, сім годин  прожила із страшними новинами, була в щоці, але, водночас, дуже сфокусована, я знала, що треба робити. У чаті відразу утворилася група ентузіастів і я організувала дві протестні акції в Бельгії перед російською місією при  ЄС і під російським посольством, піднявши на ноги всіх потрібних людей. У нас з поліцією дуже гарні напрацьовані стосунки, вони нам довіряють. Ми мали розгалужену мережу впливових контактів, які могли бути використані для збору гуманітарної допомоги з метою передачі її військовим. У результаті до наших суто інформаційних функцій додалися ще й збір і розподіл гуманітарної допомоги для української армії. Нині до діяльності  залучено понад 120 волонтерів, з яких 40 працюють на постійній основі, частина з них займаються виключно армійськими проєктами, – сказала Марта Барандій.

Василь Кушмунс відповідає саме за гуманітарну допомогу військовим. За його словами, найчастіше  вони  на фронт надсилають бронежилети, плитоноски, шоломи, тактичні окуляри, взуття і рукавички, активні навушники, рації, наколінники, військову форму,  аптечки тощо. У червні організація почала закуповувати пікапи та позашляховики для потреб ЗСУ, а також машини швидкої допомоги для військових госпіталів. Загалом гуманітарну допомогу від організації отримують понад 30 українських військових частин. Серед реципієнтів – Головне управління розвідки Міноборони, Управління державної охорони, Служба безпеки України, спецназ НАБУ, полк ССО “Азов”, 93 ОМБр “Холодний Яр”, 28 ОМБр імені лицарів Зимового походу, 128 ОГШБр, 36 ОБрМП імені контр-адмірала Михайла Білінського, 72 ОМБр імені Чорних Запорожців, 73 МЦСпО імені начальника штабу Антіна Головатого, 57 ОМПБр імені кошового отамана Костя Гордієнка.

– Тепер якось вичерпали себе традиційні збори коштів на допомогу Україні, хто хотів докластися, вже доклався,- говорить пані Марта. – Ми зараз  вчимося, як залучати кошти, працювати з великими донорськими фондами, розвивати логістику, шукаємо підрядників і вибудовуємо ще більш системні процеси організації допомоги українській армії. Ми відчуваємо, що світова спільнота готова продовжувати фінансувати українську незалежність та нашу боротьбу з агресором. У світі розуміють: росія є злом і загрожує всьому цивілізованому людству. Ресурси у світі для підтримки України є – змінюються лише загальноприйнятні моделі доступу до них. І ми зараз працюємо з міжнародними партнерами над отриманням нових траншів на гуманітарні потреби.

– Що ще в пріоритетах вашого сьогодення?

– Найважливіший  напрямок нашої роботи зараз – адвокація українських інтересів,  інтересів українського  народу в європейських інституціях. Тобто ми адвокуємо за зброю для України, за санкції проти росії,  щоб росію визнали терористичною організацією,  за те щоб Україна стала членом  ЄС і за всі питання, які є актуальними на даний момент. Сюди входять спілкування з бельгійськими  та іншими європейськими політиками, послами різних країни при ЄС із приводу їхньої позиції щодо України. Нещодавно ми були з візитом у Постійному представництві Угорщини при ЄС, запланували на найближчий час спілкування у Представництві Німеччини. Ми доносимо до європейських дипломатів позицію українського  громадянського суспільства. А на сьогодні вона майже в усьому збігається з позицією Президента й української влади. Так нині українська влада і громадянське суспільство доповнюють одне одного. Хоч насправді роль громадянського суспільства — контроль і критика влади. Але сьогодні ми об’єднані, бо йдеться про виживання України.

Другий напрямок нашої роботи – організація протестів,  мітингів, маніфестацій, це  найвидиміший наш фронт. Саме на таких заходах ми  інформуємо суспільство про події в Україні, військові злочини росії проти людяності,  закликаємо зупинити військову агресію росії проти України та прискорити інтеграцію України до Європейського Союзу.  Серед вимог наших демонстрантів – якнайшвидша імплементація санкцій проти Росії, політичні рішення, які вже прийняв Євросоюз, повне відключення російських банків від системи SWIFT та тотальна міжнародна ізоляція країни-агресора. Ми провели  серію ініціатив, зокрема, щодо бойкоту другої за величиною нафтової компанії росії – ПАО «Лукойл», яка досі працює в Європі, продовжуючи фінансувати тероризм, з гаслом-вимогою  до ЄС скоротити російський газ і нафту.Тисячі  людей ми  зібрали  на  мирний мітинг під Європарламентом у час  позачергового саміту НАТО,  вимагаючи негайної підтримки України у війні з росією, зупинки торгівлі ЄС з росією та білоруссю. У рамках цієї акції всі учасники лягли на землю, символізуючи тисячі людей, яких Україна втратила через агресію росії, – каже очільниця. Василь Куштуніс доповнює: «До нас приєднуються  всі люди доброї волі, незалежно від нації. Ми співпрацюємо з організаціями  Європи, США,  Латинської Америки. У плані підтримки – ми маємо світовий масштаб. Навколо “українського питання” вже згуртувалася велика кількість гуманітарних організацій, благодійних фондів, корпорацій,приватних осіб,  що системно допомагають армії. Всі ключові учасники знайомі між собою або напряму, або максимум через одну людину. Ми всі допомагаємо одне одному».

– Третій напрямок – це медіа, – продовжує розмову Марта Барандій. – Ми багато виступаємо в місцевих  та провідних світових ЗМІ. Зі свого боку ми  пропонуємо свою інформацію, яку ми хочемо донести про Україну, публікуємо пресрелізи, запрошуємо на наші заходи, даємо інформацію про проєкти, організовуємо їх обговорення для широкого загалу. А вони ідуть нам назустріч: звертаються за коментарями, висвітленням нашої позиції до конкретних питань, які викликають резонанс,  за контактами, роз»ясненнями,  в пошуках тимчасово перемішених, коли цікавляться, як наші люди тут дають собі раду чи шукаючи талановитих українців. За ці півтора року ми виступили більш 350 разів. Завдяки нашим  зусиллям стали можливими репортажі про Україну в BBC News, the Brussels Times, Euronews, Al Jazeera тощо.Багато в цій справі важать  соціальні мережі. У дослідженні «Української діаспори та осіб, які перебувають під тимчасовим захистом ЄС» відзначили,  що осередком №1 української спільноти у Бельгії є Фейсбук спільнота Промоут Юкрейн з 111 тисячами читачів, тобто  українська діаспора в Європі є рушійною силою активної промоції України за кордоном. Моя племінниця з Тернополя Евеліна Березюк уже професійно  прицінюється до адміністраторської посади на цій ниві.

Ще один важливий напрямок – робота з тими українцями, які отримали тут прихисток. Перше що ми зробили для них організували склади видачі  гуманітарної допомоги, засобів гігієни, створили простір,  де надавалася психологічна,юридична безкоштовна допомога,  заняття з вивчення мов, нейрографіка, малювання, йога для дітей, танцювальна терапія.Ми започаткували театр,   хор,  який виконав гімн Європи у Європейському парламенті українською і англійською мовами, це було вперше в історії.

– Що найбільше цікавить закордонних журналістів?

– Залежно від теми, яку вони висвітлюють. Найчастіше питання біженців, адже це унікальне для Європи явище. Люди наші освічені, мають бізнес, можуть вибирати профілі  своєї професійної реалізації. Часто розпитують про допомогу Україні, вони дивуються, що прості люди світу так масово здають гроші подвійного значення на потреби ЗСУ. В історії такого буму добра не пам’ятають,- каже очільниця організації. Василь Кушимунс нещодавно давав інтерв’ю. Розповідає, що члени ЄС попросили прокоментувати, як себе почуває громадянське суспільство і чи видно, що українці хочуть в ЄС. За його словами, можуть запитати: «Як у вас справи з корупцією і як треба  досягти в цьому стандартів СЄ?». Звертаються за експертизою,  загальним розумінням того, що відбувається в Україні. А ще дуже їх цікавить втома від війни.

– Це відомі наративи і ми знаємо звідки вони йдуть, – говорить Марта Володимирівна. -Тим країнам, які давали нам три дні на існування, тепер треба пояснювати, чому ми так  повільно наступаємо. Такі  моменти медійної боротьби треба розуміти. В цьому плані я дуже пишаюся нашою організацією, людьми, які знають, як боротися з цими наративами, допомагати міжнародним журналістам відрізняти зерно від полови. Україна потужно звучить у світі, але російська пропаганда надзвичайно сильна і, на жаль, знаходить середовище. Але ми тісно співпрацюємо з консультантами і радниками з країн ЄС, з організаціями і в рамках ЄС, і в рамках НАТО, які працюють у сфері протидії пропаганді та інформаційній агресії. На цьому триматимемося. Бо йдуть вибори і такої роботи більшатиме.

– Конкретним актом солідарності Європарламенту і бельгійців  з Україною стало відкриття Українського хабу у Європейському парламенті, яке  відбулося за вашої безпосередньої участі і завдяки зусиллям членів вашої команди.

– У 2021 році у своєму журналі ми опублікували   ідею  Українського хабу, яку  я до того років два виношувала. Мріяла про  великий простір для українців, де міг би бути коворкінг для  громадських організацій, щоб вони могли мати там свій офіс, де  можна було б організувати вечірки з  українською  кухнею,  конференції,  круглі столи. Тоді ми шукали приміщення в районі Європарламенту, але  про спонсорство нічиє не йшлося, Україною не цікавилися тоді. Ми не «потягли» і ідея лишилася за кулісами життя. З  широкомасштабним  вторгненням росії на наші землі, постало питання, що нам ніде зібратися, щоб бачити одне  одного в очі. Я написала лист на ім’я президентки Євпрпейського парламенту, де  пояснила, що ми , як  громадянське суспільство, будемо спілкуватися з європейськими політиками, журналістами, тому  просимо надати нам приміщення в Європейському парламенті або поруч, яке би працювало 24 години і  було доступне для всіх. А через тиждень я одержала відповідь, що нам планують надати найкраще приміщення, яке в них є і  за кілька днів була інавгурація Українського хабу. Думати над назвою не довелося, бо я її давно вже мала. От цей хаб і  став платформою комунікації для українського опору та європейської підтримки. Тут проводять   пресконференції, конференції, круглі столи, виставки тощо, всі, хто туди завітає, відчувають  дух нашої хороброї нації.

– Чого навчили вас ці роки війни?

– За правду треба боротися і  жити правдою, бо це питання совісті. Треба бути прямим коли бачиш, що в певний момент відбувається несправедливість і ти можеш на це вплинути, зупинити, зробити на краще, не відкладаючи на потім.  Наприклад, ми боролися за  недопустимість до Європейських сцен руської культури, яка  не має права на існування в цивілізованому світі через агресивну  геноцидну політику її диктатора. Нам не вірили, погано слухали, не чули.  Нас і досі переконують, що незважаючи на те, що росія – агресор,  російська культура несе війну,  вона лишається частиною   світової культури і має право на існування.Ви, мовляв, там у себе розбирайтеся, а  в нас не чіпайте роскультуру. Хіба може бути  ця культура в Європі після зрівняного із землею Бахмута, трагедії Бучі, Ірпеня? Якби провладні бельгійці чули нас від 2014 року і були чесними перед собою, то може б і не було цієї трагедії 24 лютого. Ні собі не варто брехати, ні людям. Жити треба правдою, яким би солодким не був самообман, – впевнено сказала Марта Барандій.

Василь Кушмунс роздумливо відповів: – Мене війна навчила мати внутрішній моральний  компас, вірити цьому компасу і йти  з ним по  життю. З якими б ти перешкодами не стикався, з якою несправедливістю чи  більш потужними людьми не зустрівся, – не здаватися,  продовжувати свою боротьбу, бо рано чи пізно правда переможе й історія нас всіх розсудить. Колись у мене будуть діти і вони мене спитають, що я робив у роки війни?

Я хочу жити так, щоб мені не було соромно, я  не сидів склавши руки, а допомагав  Україні, все  робив для того, щоб наблизити перемогу.

– 32 роки тому ми зробили правильний вибір, відновивши свою незалежність і відгородившись кордонами  від злого сусіда. Ми зробили свій вибір на користь цивілізованого, демократичного світу. Ми хочемо жити так, як живуть люди у країнах  північної Європи, йти в ногу з народами, які бачать  справедливе і квітуче майбутнє. Що нам треба для цього на вашу думку,  що ми ще маємо донести світові, щоб вистояти у своєму бажанні і перемогти ворога?

– Мусимо довести, що це війна росії не тільки проти  України, це світова війна, яка загрожує цивілізованому світові. А в собі  маємо подолати свою закритість і бажання бути правими завжди з переконанням найбільшішого українця, щоб ми не загризли раніше один одного, поки ця війна закінчиться. Нобелівська лауреатка  Олександра Матвійчук сказала, що дуже багато ненависті, спрямованої  на ворога,  накопичилося у нашому суспільстві, але коли ворога не досягнеш, повертається зло на ближнього. Нам треба це зрозуміти і протистояти, щоб не виростали внутрішні вороги, бо їх і так незліченно, починаючи з ВРУ і закінчуючи наводчиками руських ракет. Це ж іще один фронт проти України, який треба знищити, або вислати  туди, кому вони служили  і  продовжують служити. Тоді і буде сонце Перемоги освітлювати всіх однаково. А переможемо ми неодмінно.

– Дякую вам за посилення голосу українського громадянського суспільства в Європі і  просування  інтересів  України у світі. Все буде Україна!

Людмила ОСТРОВСЬКА, Брюсель, Бельгія