Дітям з Тернопільщини передали чек на 10 тисяч євро (відео)

23.09.2023

357

У Тернопільському обласному спеціалізованому будинку «Малятко» живуть 50 дітей. З них – 12 невиліковно хворі. Тут – їх дім.

Цих дітей взяв під опіку відомий політик з Австрії Крістоф Ляйтль – фундатор європейських молодіжних програм. Днями він доповідав на великому заході у Відні. За цей виступ мав отримати 10 тисяч євро. Та Крістоф Ляйтль передав чек на 10 тисяч євро до Тернополя – спеціалізованому будинку «Малятко».

З початку повномасштабного вторгнення дітям уже надавали допомогу з Австрії – медичне обладнання, одяг, продуктові набори. Крістоф – головний спонсор. Допомагає через організацію Hilfswerk International, яка зареєстрована в Австрії як неурядова неприбуткова організація, що займається співпрацею заради розвитку та наданням гуманітарної допомоги. HWI заснували ще у 1978 році.

На що підуть ці кошти, які передав Крістоф Ляйтль?

– Сьогодні найголовніше – обладнати приміщення для басейну, щоб діти могли плавати, – каже Інга Кубей, генеральний директор спеціалізованого будинку «Малятко». – Нині черга дітей потрапити на реабілітацію. Хочемо цю марку тримати і піднімати її все вище.

Сховище, де переховуються діти під час повітряних тривог

Недавно тут відремонтували підвал, щоб використовувати його як сховище. Облаштували необхідним і яскраво розфарбували. Адже діти спочатку лякалися підвалу.

– Деякі діти спали біля няні і біля вихователів, – подовжує Інга Кубей. – Тому що вони боялися. Ми реагуємо на кожну повітряну тривогу. Не знаємо – прилетить чи не прилетить. Я відповідаю за всіх дітей і дію згідно інструкції. Єдине, що паліативних дітей не можемо привозити до сховища. Забираємо їх від вікон до стін, переміщуємо між двома стінами. Тому що є діти надзвичайно «важкі» і ми не маємо, на жаль, змоги їх переміщувати. Тим більше, їм потрібна спеціальна медична допомога.

До Тернополя перевезли дітей із Запоріжжя, Києва, Сум. Ті, котрі найменші, від них відмовилися матері.

– З важкими серцем вийшла звідси, – каже Лілія Шьондорфер-Льойкауф, уродженка Тернополя. – З важким, але великим. Мені ще потрібно це все переосмислити. Я навіть ніколи не стикалася з цим. Хіба можливо десь скраєчку, трошки. Мені потрібно усе ще обдумати. Я захоплююся цими жінками, цією роботою, цим терпінням. Дай, Боже, їм всім здоров’я, миру. Миру нам усім.

Відділ, де перебувають невиліковно хворі діти

Жінку, яка везе у візочку не свою дитину, видно одразу. У неї вправні, швидкі рухи. Медсестра або вихователька – професіонал із догляду. Вона бере до рук дитину, але не завжди усміхається. Вона – на роботі. А для дитини калейдоскоп уявних матерів часто інший. Залежно від зміни працівників.

– Що ще можна дати цим дітям? – каже Лілія Шьондорфер-Льойкауф. – Не показувати, що вони відрізняються. Не підкреслювати їхню відмінність. Прийняття – це те, що найбільш потрібно кожному.

Про життя у спеціалізованому будинку “Малятко” під час війни – дивіться у відео.

https://youtu.be/yEoNE4oAILI