Тернополянка Ганна Осадко лікує грибами, додає їх до кави і використовує в косметиці

0
3582

Поетка і художниця Ганна Осадко з Тернополя каже, що жила б у лісі. Може збирати гриби з рання до смеркання.

– Я в цьому питанні справжня фанатка, – розповідає Ганна. – Одного разу навіть ходила до лісу о 4-й ранку з ліхтариком. Проходжу і по 20, і по 30 кілометрів за день. І корисно, і цікаво, і смачно.

Гриби – насправді значно глибша і цікавіша тема, як видається спочатку. Це окремий світ, окреме Царство. Навіть окрема Магія. Все почалося в дитинстві, одні з найкращих спогадів – ранній ранок, і дідусь Пилип будить мене – «Вставай! Йдемо на гриби!»

А мене довго не треба впрошувати, я завжди готова. У лісі – просто свято якесь. Дідусь каже: «Ану глянь під от-е-е-е дерево!» Я бігом туди – є! Ціла сімейка лисичок. «А ще отам пошукай!» Біжу до наступного – білий.

Уже через багато років я дізналася, що дідусь готувався до цих «вилазок» заздалегідь – попереднього дня йшов до лісу сам, знаходив для мене гриби, ретельно маскував їх листям – і тоді вже «вів на лови» мене малу. Ну, щоби я не засмучувалася, коли нічого не знайду. Така вона – дідівська Любов.

Потім уже, 20 з хвостиком років тому, коли я одружилася, я отримала найбільший подарунок – Бережанські ліси. Бо у чоловіка була хата в селі за Бережанами – а там ліс за вікном просто. Власне тут я навчилася збирати, вирізняти, готувати і лікувати грибами. І з власного досвіду, і зі спостережень, і з порад, і з книжок, звісно.

– Коли, зазвичай, любиш збирати гриби і які?

– Збираю гриби починаючи з травня – і до перших снігів. Найулюбленіші звісно, білі, але на кожен гриб є свій сезон і свої «локації». Перші білі з’являються ще на початку травня, і ростуть вони на відкритих, зігрітих сонцем букових галявинках. Коли стає спекотніше, наприкінці червня, вони перебираються у глибші ліси, поміж трави. Коли зовсім спека – у вологіші яри, ближче до води. Такий собі квест насправді.

Скільки видів грибів знаєш?

– Та багато уже. Із їстівних збираю лисички звичайні, лисички чорні, білі гриби, сироїжки (найсмачніші – зелені чи блакитні, червоні не варто збирати, вони гірчать), підберезники (у нас їх називають «козарями»), підосичники («червоноголовці»), опеньки (їх теж кілька видів, є літні і є осінні, вони візуально зовсім не подібні), «парасольки» – їх навіть варити не треба! – лише посмажити шапинку у клярі, та й маєте справжню курячу відбивну, ще кілька разів збирала жовті трутовики, які ростуть на деревах, але смак мене не вразив, одного разу спробувала приготувати «порхавки» – теж не дуже).

Моя ніжна любов останніх років – це чорні лисички. Я ще називаю їх «грамофонами», бо дуже вже вони схожі за формою. Бачила їх сотні разів – і не знала, що вони взагалі їстівні, настільки зловісно вони виглядали. Через особливості своєї форми в Фінляндії цей гриб називають «чорний ріжок», у Німеччині – «труба мертвих», у Франції – «труба смерті», а в Англії – «ріг достатку». Його можна готувати будь-якими способами, сушити, причому у сирих плодових тіл запах і смак практично відсутні, тоді  як при обробці вони лише посилюються. Кулінари відзначили, що існує понад 157 способів приготування чорних лисичок. Їх можна маринувати, варити, смажити, сушити. При цьому корисність цих грибів анітрохи не втрачається. А ще вони мають протизапальну, бактерицидну, імуностимулюючу, протипухлинну дію, виводять з організму гельмінтів та покращують стан печінки.

Як і будь-які лисички, варто з’їсти час від часу 1 гриб сирим – він трохи гіркуватий, але ж який  корисний.

Десь читала, що в Європі цей гриб вважають делікатесом, мало не наземним трюфелем. То й спробувала якось висушити і перетерти на млинку. Яка ж неймовірна штука вийшла! Ароматний чорний порошок, який зовсім не пахне грибами, а має якийсь такий ні на що не схожий аромат – солодкавий, пікантний. Я додаю його практично до всього – і до мֹ’яса, і до риби, і в суп, і в рагу, і посипаю ним випічку, і навіть додаю до кави. А ще неймовірно смачно зробити тости з білого хліба, намастити вершковим сиром – і густо посипати перетертими «грамофонами».

Звідки дізналася, що можна їх додавати до кави? Чи сама експериментувала?

– Експериментувала, звісно! Я взагалі люблю пробувати завжди щось нове,  у мене не кухня – це алхімічна лабораторія насправді. І до речі всі гості завжди захоплюються смаком моїх страв, адже я додаю окрім Любові ще й багато різноманітних травичок і особливих спецій. Ну і гриби.

Так от, гриби в каву. По-перше, це корисно. Антиоксиданти, користь для печінки і так далі. По-друге, це смачно. Схоже на східні спеції, які, власне, теж додаю в каву – імбир, корицю тощо.

А чи пробувала лікувати грибами?

– Так. Для цього я збираю веселку, лисички  і мухомори.

Веселку потрібно збирати на стадії яйця, тоді розрізати на шматочки – і залити горілкою. Коли добре настоїться – вживати по 1 чайній ложці вранці. Піднімає імунітет, має антипухлинну дію, потужний антиоксидат. Знову ж корисно їсти гриб сирим, по шматочку щодня, якщо є така можливість. Сушені та перемелені лисички  добре лікують печінку, а настояні на горілці мухомори – чудовий засіб для компресів при артритах та розтягненнях.

Чи можливо використовувати гриби у косметиці?

Так. Для цього підходить гриб веселка на стадії яйця. Я збираю слиз із гриба і зберігаю у скляній баночці в холодильнику. На ніч роблю маску на обличчя – а вранці змиваю теплою водою. Шкіра після цього – прекрасна.

Улюблена страва з грибів.

– Помилково, як на мене, довго виварювати гриби – від цього вони втрачають не лише смак, а й свої лікарські властивості. Моя улюблена страва – нарізати білі гриби великими шматками – і 3-5 хв. підсмажити їх на олії з цибулею. І все, жодної сметани чи борошна.

 

БЕЗ КОМЕНТАРІВ

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ