Завершився прес-тур «Сліди України в Стамбулі» , організований Буським медіа порталом в колишню столицю Римської, Візантійської і Османської імперій.
Побувавши в Туреччині, Наполеон сказав, що якби Земля була єдиною державою, то Стамбул був би її столицею. Так він побачив велич цього найбільшого міста Туреччини і Європи
Назвали його Стамбулом лише у 1930 р. Раніше, уже в глибині тисячоліть – це була Візантія, Царгород, Константинополь, Новий Рим. От ті перші назви найбільше мені проглядаються в плині століть. Так, всесвітньовідома Галатська середньовічна вежа, яку видно зі всіх куточків столиці Османської імперії, згадується у наших літописах.
Висота її , як написано у буклеті, 61 метр, висота над рівнем моря — 140 метрів, внутрішній діаметр — 9 метрів і товщина стіни – майже 4 метри. Височить вежа тут із 5 століття. Мореплавці використовували її, як причал, станції торговельних взаємин з Візантією і не тільки. З неї перекидали ланцюг, що блокував вхід суден в затоку Золотий Ріг.
Наш Нестор Літописець, розповідаючи про легендарний похід київського князя Олега Віщого на Константинополь у 907 році, зауважив, що «коли лодії київського князя Олега наблизились до Царгорода, і було кораблів числом дві тисячі, греки замкнули морську бухту, а місто зачинили. І звелів Олег своїм воїнам зробити колеса і поставити на них кораблі. І з попутним вітром напнули вітрила і пішли з боку моря до міста”. Розуміючи неможливість чинити опір, місто здалось і князь Олег в знак своєї перемоги прибив свій щит на ворота. Візантійці надали право русинським купцям приїжджати до Царгорода й торгувати, не сплачуючи мита.
Зі свого боку українці зобов’язувалися допомагати Візантії боротися з кочівниками. Вежу відбудовували і від руйнації землетрусів, і від бойових дій. У 16 столітті була вона обсерваторією, потім в’язницею, спостережним пунктом на випадок пожежі і тепер найбільш відвідуваним символом міста.
Цікавий факт з історії вежі: у 1632 році вихідець з Криму, інженер-винахідник на ім’я Хезарфен Ахмет Челебі, стрибнув з неї на саморобних крилах, перелетів через Босфор і благополучно приземлився в азійській частині міста. Хезарфен увійшов в історію як один з піонерів авіації, сміливець, відчайдушний новатор, який здійснив міжконтинентальний переліт, кинувши виклик науці того часу. Цю людину з крилами ми побачили не лише в експозиції вежі, а й чи не в натуральну величину на артоб’єкті на великих сходах неподалік одного з корпусів Стамбульського університету Галата, де зображено вежу і фігуру летючого Хезарфена. Об’ємні , 3D-малюнки , як розповів студент Ахмед, що підмальовував якісь деталі, зробив український художник Алекс Максьов. Ахмед дуже хотів допомагати художнику, який уже в Стамбулі малював мурали, але той відмовився. Студенту –аматору подобається і другий сюжет , який втілив український художник – сюрреалістичне візуальне продовження вікон і стін університету з чайками. Запитую у свого візаві , чи довговічні такі вуличні малюнки. Студент каже, що все залежить від потоків ніг, тут багато людей ходить. Але пів року-рік може протриматися, коли пильнувати.
Не могли ми обминути Музей мозаїк Стамбула, експозиція якого містить мозаїки, знайдені при розкопках в районі Султанахмет. Експонати старіші всесвітньо відомих мозаїк Айя-Софії, а деякі з них належать до епохи язичницького Риму! Вражають сюжети полювання, нападу звірів, флористичні мотиви, якість кладки дрібнісіньких природних різнокольорових камінців. Мені вони нагадували розписи у наших печерах трипільської культури, орнаменти з керамічних зерновиків.
У якій би частині Стамбула не був, заворожує погляд водне плесо. Босфор, що з’єднує Чорне і Мармурове моря, води яких вливаються у акваторію Середземного моря. Щоб ви орієнтувалися в розмірах Мармурового моря, скажу, що воно майже на половину менше від нашого Азовського і є найменшим морем світу. Але ці води визначають продуктивність нашого найсинішого моря – Чорного. Бути тут і не відчути солоність води двох морів, не покупатится, просто гріх. У Стамбулі купатися не можна, це вам не Копенгаген, де в центрі міста можеш поплавати. Тому паромом від причалу Кабаташ вирушаємо до Принцових островів, на їх перлину – о. Бююкадо. Так ми здійснюємо міжконтинентальний переплив, хоч ніхто нас із цим не вітає. Для місцевих це звичайна справа, бо Принцові острови – район Стамбула, просто за 20 кілометрів від причалу.
На першому крихітному острівці в протоці зачудовує великий стародавній маяк, що зветься Дівочою вежею. Як каже путівник, побудували її греки у 5 столітті до н. е. В різні історичні часи ця східна красуня виконувала різні функції: служила маяком, була лікарнею, митним пунктом, навіть в’язницею. Будівля наскільки живописно дивиться на цьому окрайці землі, що в мене виникає момент дежавю. Але в Туреччині я вперше. Перевірила себе по приїзді і переконалася, що бачила картину у Кримській картинній галереї в Ялті. Дівоча вежа зображена на полотні всесвітньо відомого художника-мореніста, українця з Феодосії, Івана Айвазовського – «Вид Леандрової вежі в Константинополі», написаному в 1848 році після подорожі в улюблену ним Туреччину.
Тут на кожному кроці древність переплетена з ультрасучасністю. Висоти над європейським берегом Босфору вже «засаджені» хмарочосами, фешенебельними банками, готелями і ресторанами з кафешками. Водне плесо Босфора вирує під гвинтами парома. Вода має пам’ять і повертає у ті часи, коли в цю протоку швартувалися човни з кримськими татарами, які мігрували сюди, здобували освіту. Доставляли кораблі і товари з території України, зокрема, коров’яче масло з Криму. На жаль, невільники з XV до XVIII ст. були одним із основних товарів українського походження, а Стамбул був головним ринком їхнього призначення. Тут побувало багато відомих українських козаків. На північному березі Золотого Рогу перебував Богдан Хмельницький і зупинялися козацькі посольства, укладали угоди про співпрацю. Тут був син гетьмана – Юрій .
Не буду сперечатися з Наполеоном про роль Стамбула в житті Землі. Бо розумію, що для мене початком земної цивілізації є Київська Русь, а столицею всесвіту – є Київ і нам є чим пишатися у своїй багатовіковій історії, яка гармонійно розвивалася разом із цивілізованим світом, збагачуючи його і своїми здобутками.
Людмила ОCТРОВСЬКА