Це про дитячу самотність і постійну зайнятість батьків. Коли обидві бабусі перетягують внука кожна у свій бік. Борються за увагу дитини всілякими методами – і підкупом, і маніпуляціями.
Історія, де і бабця Даша, і бабця Роза, конкуруючи за увагу внука, одночасно проявляють і свої найгірші риси, і велику любов до дитини. Знецінюють одна одну, сліпі у своїх упередженнях і життєвих переконаннях. Одна бабуся – українка, інша – єврейка. Кожна по-своєму щаслива і нещасна, бо обидві десь глибоко ховають свої втрати і душевний біль.
Це післявоєнний час, який настроєво чимсь перегукується із нашим.
Вистава і весела, і сумна одночасно. Про дріб’язковість і душевну сліпоту людини в побуті. Про життя і його короткочасність. Про мудрість, коли вже пізно. Про те, що все минає і це мине. Про глобальнішу точку зору на стосунки людей. Варто подивитися. Усім, хто скучив за театром.
Режисер-постановник – народний артист України Олег Мосійчук.
Наталія Лазука.