Чи ображаються українці за кордоном, коли їх називають заробітчанами

0
2533

«Коли хтось вважає  це слово «принизливим», нехай краще сам гордо спробує заробітчанського хліба». – пише Global Village.

Вже не вперше чую на Фейсбуці та на різних форумах, що казати «заробітчани» про наших, хто працюють від Польщі до Аляски – це неправильно. «Образливо», «принизливо» і так далі. Що це так само, як «гастарбайтери». Фе, некрасиво!  А щоб було «правильно», треба «українці за кордоном». Ось тоді звучатиме шанобливо і політкоректно. Знаєте, куди би варто сховати собі цю «політкоректність»?!

Навіть дипломат П. Клімкін колись висловився – нема чого «обзивати» українців «заробітчанами»! Вслід за ним – журналісти, блогери, різні діаспорні активісти та інші «правдоруби». Їм «за державу абідно». Чому мені здається, що якраз вони заробітчанського хліба ніколи не куштували? На щастя для них самих. Не знаю, чи потягнули б.

Стоп, давайте розберемося. Що з даним словом не так? Похідне від «робота», «заробіток», означає компенсацію за працю. Не вірите, то відкрийте будь-який словник. В Грінченка, наприклад – «робітник, який іде на заробітки». В жодному з українських джерел нема «гастарбайтер», це слово є в російських. То хай собі буде, що нам до них?!

Ну, і відколи «працювати», «робити», перестало бути достойним заняттям? «Пахати», як тато Карло, ще й не в себе вдома, щоб утримати сім’ю в Україні. Здобути на освіту дітям, на лікування батькам тощо. На життя. Але без жодних «соціальних пакетів», часто без прав і захисту «пахати», без вихідних, свят і відпусток  – невже це справді комусь виглядає «принизливо»? Чи, може, навпаки, жертовно і героїчно? Гідне і співчуття, і захоплення, і подяки, між іншим. Люди кидають все і їдуть в нікуди – тільки задля

ЗА-РО-БІТ-КІВ.

Тому й заробітчани.

Якщо і є в цьому «приниження», то аж ніяк – не для працюючих на різних сезонних, «чорних» та інших «некваліфікованих» роботах. І не в тому, що їх так назвали. Або вони самі себе так назвали. Принизливо має бути для поколінь дармоїдів і злочинців у Верховній Раді, Кабміні та інших «коритах», що витиснули людей за межі країни. Своїми недолугими законами й загалом політикою. Та не тільки принизливо, але щоб відповіли бодай колись за страждання наших громадян. Добре, щоб зараз «Остапа не понесло», більше про «упакованих» не буду.

А слово «заробітчани» захищатиму! Тому, що я дуже поважаю цих людей.

Щоб розкласти крапки над «і»: мене саму навряд чи можна вважати заробітчанкою. Тільки я не буду проти, коли так назвете. Колись просто пощастило, і я стала працювати в Англії за однією із спеціальностей, здобутих ще в Україні. Хоч у початкові місяці в Лондоні теж сиділа нянькою з чужими дітьми і отримувала за це свої перші фунти. Потім одного дня щасливо зійшлися зірки, на мої освіту й професію тоді був запит.

Я не одна така, подібних у тому ж Лондоні багато. Але при цьому мені на думку не спаде хизуватися – ніби це моя бозна яка заслуга. Що для мене колись за кордоном сприятливіше «зрослися» обставини, і що я – не заробітчанка. Тим більше, не буду навіть припускати: для тих, кому не склалося, хто все ж стали заробітчанами – це приниження. І називати їх  цим словом – теж ніби погано.

З декотрими знайома особисто: фаховими юристами, артистами, лікарями, бухгалтерами, вчителями. Вивчили англійську, наполегливі, нерідко – з не одним дипломом про вищу освіту,  але трудяться доглядальницями, будівельниками чи на збиранні овочів. Так, вони хотіли б заробляти на життя юридичною або медичною практикою, але їм не вдалося. Поки що не, чи взагалі вже не вдасться: бо спробуйте тут знайти класну роботу, якщо Вам – за 35, і Ви – іноземець! Хоч це – тема іншої розмови, довгої, колись напишу.

Але так, вони – заробітчани. І де тут для них «образливо», що не опустили рук, а працюють, їх не покладаючи? Ще дозвольте запитання: назвавши їх «українцями за кордоном», як –  скоротите їхній робочий день? Оплату підвищите? Або їм крила гордості за плечима виростуть від ваших «не заробітчани, а закордонні…», далі за текстом?

Насамкінець, для переконаних, що слово «заробітчани»  – це недобре. Коли тратили валюту, переказану земляками в Україну з Європи, а це – мільярди щороку, вам нічого не муляло? Не «принижувало»?

Поки хтось на тему термінів «страждає», інші далеко від дому мовчки «пашуть». І не мають часу ображатися на слово «заробітчани».

Марія Берсенич, м. Лондон, Велика Британія

БЕЗ КОМЕНТАРІВ

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ