У Швеції тернополянка дізналася, як це – жити в одному з найзеленіших міст планети

0
678

Міжнародний прес-тур українських журналістів, організований Буським медіа порталом, розпочався із шведського міста Мальме.

Перші відомості про Мальме – найпівденніше місто Скандинавії,  ми одержали від таксиста-поляка, який зголосився відвезти нас до готелю. Пан Мірек тут живе уже 35 років. Про красоти не розповідав, а нарікав, що це місто мігрантів, які складають більше половини населення. Мешкають  тут понад триста сорок  тисяч людей. Багато арабів, які заполонили  заклади харчування кебабами. Заробітки так собі, податки великі. Окремо на розвиток альтернативних джерел доводиться платити. Українці трапляються на будівництві багатоповерхівок. А все решта: сонця мало, зима м’яка, літо  коротке, весною дощі. Історія?

– Та воювали за нього постійно шведи з данцями, поки  мирову підписали, тому ми з вами у Швеції, – сміється  водій і показує на величезні зелені простори з великою кількістю озер, які ми бачили й з літака. – Я пам’ятаю це місто  занедбаним і бідним, ще років 20 тому воно  складалося  з портових районів і повністю залежало  від кораблебудування, яке не було кункурентноспроможним. А тепер це  ворота в Європу, – не без гордості каже  Мірек, нагадуючи, що шведи вступили в унію (ЄС) у 1995 році. – Рівень безробіття був найвищим у країні. Нам пощастило, що влада почала проводити зустрічі з людьми,   пояснювала, що треба міняти менталітет і втілювати нову філософію, це було смішно спочатку, – ніби сам із себе кепкує водій. Він тоді також тут ставав на ноги.

– Найбільше говорили про екомісто і центр знань. Університет є в Лунду, це недалеко. Але коли відкрили тут університет, з’явилося життя, молодь почала залишилася. А ще на розвиток міста вплинуло  будівництво Ересуннського моста, який з’єднав Мальме з Данією, ви будете ним їхати до Копенгагена, бо звідси не видно, – ніби виправдовувався поляк. – Обов’язково підіть у район західної гавані, якщо хочете бачити в ексклюзиві місто майбутнього.

Це прозвучало загадково, і  я почала в це поняття вкладати бачені пейзажі міста майбутнього з фільму «Той, хто біжить по лезу», додавати до цього питання свідомості, штучного інтелекту, наслідків технологічних досягнень…

А Мірек почав говорити про давно запущений тренд на поділ відходів. Причому нема на три види, як у багатьох європейських країнах, а на кілька десятків. Все для того, щоб сміття було зручніше переробляти. У кожній кухні тут  для цього встановлені спеціальні подрібнювачі. Отриманий матеріал потім йде на біопаливо для автомобілів і міського транспорту. Харчові відходи також трансформуються в біогаз, який в побуті замінює традиційний природний.

– Технології такі, що  навіть попіл пускають  для виробництва гравію, – каже водій і дивиться на нашу реакцію. – До речі,  тут  воду можете спокійно пити з-під крана, шведи не розуміють, навіщо  люди п’ють із пляшок, які потім треба ще й переробляти.

Дорогою бачимо ферми,  випаси корів переважно білої породи, отари овець. Мірек розповідає, що тут переважають малі фермерські господарства. А в буклеті, який можна було взяти в літаку, написано, що  високорозвинуте, механізоване сільське господарство Швеції  з надлишком забезпечує потребу країни в основних видах сільськогосподарської продукції. Головна галузь – м’ясо-молочне тваринництво.  Як і в нас, тут вирощують пшеницю, жито, ячмінь, овес, картоплю, цукрові буряки. Близько половини виготовлюваної продукції і значну частину продукції сільського господарства експортують.  Місто Мальме вважається  таким, що найшвидше  розвиваються на території ЄС.

Забігаючи наперед, скажу, що ціни в маркетах дуже далекі від наших. Хоч і кажуть, що не варто множити  крони за курсом гривні, бо нічого не купиш, все ж воно якось саме напрошується  множити на  2, 65, тому українських яблук ні за  120, ні за 60 гривень не дуже хочеться. А коли дивитися на ціну, як на гривневий еквівалент, то все  нормально і з молочними продуктами, і з хлібом. Та що це я все про приземлене?

Місто, яке ми побачили, перевершило всі наші начитані  і наслухані сподівання. Його називають просто «зеленим». А воно  планує захопити світове лідерство з озеленення та, згідно з деякими оцінками, вже входить в топ-4 найзеленіших міст планети. Парки, сквери, клумби, алеї…

Особлива  наша дивина, а їхня гордість – зелені дахи, на яких розбивають міні-сквери і постачають їх системами збору дощової воді. Сади на дахах  крім естетичної функції служать  шумо- і теплоізоляцією. А ще  тут, як пише візитівка міста,  весь парк міських автівок  працює  винятково на біогазі, електроенергії і воді. І вже понад 5 років  все місто, а не тільки державні установи, стовідсотково оснащене місцевими відновлюваними джерелами енергії.

Показовим у цьому плані є той район,  про який нам розповів Мірек, – Західна гавань. Це – перший район  у Європі, побудований з нульовим циклом викиду парникових газів, понад 600 будинків, магазинів і офісних будівель оснащені сонячними батареями і підключені до системи циркулювання води, де один і той же обсяг спочатку використовується для обігріву взимку, а потім для кондиціонування влітку. В районі встановили  сонячні батареї і вітрогенератори, для  енергопостачання використовують  геотермальні джерела і складні підземні теплообмінники. Тому ця частина міста енергонезалежна.  Правда, як розповідають екскурсоводи, тут є  також свої проблеми.  Наприклад, цей район населяють  переважно білі європейці.  Вважається також, що в Західній гавані дороге житло і  не всім доступне, що конфліктує з ідеєю про масовість і доступність. Але, містяни  переконані, що ці проблеми  не заважають Мальме розвивати свою екологічну концепцію.

Житлова зона закрита для автомобілів, їх паркують за її межами, а далі пересуваються на велосипедах.

В інших  кварталах Мальме також  застосовані передові енергозберігаючі та інженерні технології, які і зробили  місто  першим сертифікованим «зеленим» регіоном  Європи.

Це місто ще називають найбільш інноваційним у Європі, де інновації є не  лише науковими і технологічними, а й управлінськими, організаційними, виробничими тощо. Мальме підтвердило, що  здатне оновлюватись через свою відкритість до нових ідей та створювати нові моделі розвитку. Про трансформацію Мальме з бідного робочого міста в молодий університетський і технологічний центр знають  тільки місцеві жителі, які впродовж 20 років зі своїм  керівництвом  працювали в одному напрямку. Про це ми довідалися у розкішній бібліотеці Мальме, яка належить до списку найбільш нетрадиційних бібліотек світу. Ряди вільних комп’ютерів, доступні стелажі, простір, рекреаційні кімнати, куточки, пуфіки, банкетки,  крісла для відпочинку. Все тут для того, щоб було зручно і не хотілося звідси виходити. З усього видно, що тут бібліотека –  не просто приміщення, де безкоштовно можна позичити цікаву і гарно видану книжку, а публічне місце для зустрічей людей, різноманітних відкритих заходів, дискусій, обговорень, де люди соціалізуються, гуртуються для вирішення спільних проблем.

Одна з  особливостей  цього міста – супермаркети майбутнього, де можна без допомоги касира   просканувати потрібні  товари і розрахуватися карткою. Додам, що нашою банківською карткою   можна розрахуватися всюди: в магазині, громадському транспорті, таксі, на екскурсіях.

І загальна картина. Ратушну площа міста Мальме оточують старовинні будинки, фонтани та витвори сучасного мистецтва.  Виокремлюється  пам’ятник Карла Х Густава – саме він колись знався з Богданом Хмельницьким, Іваном Виговським, створюючи українсько-шведський договір 1857 року. Його воєнні операції значно розширили  шведські володіння, власне, він  відвоював Мальме у Данії.

Серед найдавніших пам’яток – Королівський палац, церква Святого Петра , яку будували все 14 століття.

Є і новітні будівлі, за якими в усьому світі пізнають Мальме. Це – Ересуннський міст, найдовший у Європі, який оживив  місто, з’єднавши Швецію з Європою.

І витончений білий 190-метровий хмарочос, що повертається на 90 градусів. Це найвища споруда на території Північної Європи. Його видно з будь-якої частини Мальме.

Будівля житлова, тому ніяких оглядових майданчиків нема. Але біля цього танцюючого будинку якась особлива аура, хочеться його бачити з усіх боків, а він щоразу  вражає по-новому несподіваною величчю і  чудернацькою конструкцією, яка відображає   повернутий торс людини. Хмарочос так і назвали – Turning Torso.

Таке воно місто водограїв, мостів, велосипедів, пляжів,  приємних усміхнених людей, великих потоків різномовних  туристів. За мовою ми ідентифікували львів’ян,  а кияни ідентифікували нас. Отож, у тому світовому потоці  звучала і українська мова.

Людмила Островська. Тернопіль-Мальме.

 

 



БЕЗ КОМЕНТАРІВ

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ