У райцентрі на Тернопільщині є садиба, у якій квітне легендарна квітка (фото)

0
550

І не на карпатських полонинах, і не надвечірком, як у відомому хіті Володимира Івасюка, а таки тут у нас, в передмісті Бердо, журналісти Чортків.City несподівано для себе зустріли кущик червоної рути біля газону в садку.

А поруч квітне магнолія. І схожих раритетів на садибі дуже багато. Неначе – в раю.

Ошатні клумби – за «сумісництвом» ще й квітковий годинник та календар. Бо вони відкривають «очі» і розпускають пелюстки абсолютно в природному циклі, як і обертається земля. Квіти не претендують на винятковість на подвір`ї чи попід огорожею або на городі. Тісняться собі стороною, проте «беруть» красою і виплеканістю. Це слово неодмінно народиться у вашому лексиконі, коли поспілкуєтеся з Парасковією Джурбій, господинею садиби. Вона плекає кожну рослинку і втішається тим.

Жінка ще й сама собі ландшафтний дизайнер – жодних послуг збоку не потребує. А подивишся – і не ймеш віри, що там не попрацював фахівець. Мимоволі губишся, на що перевести погляд. А Парасковія Дмитрівна ще й «дістає» ненароком: «Найживописніше цвітуть багаторічники в травні». Наступна «точка кипіння» – то на Петрів день, в маківочці літа.

На підвіконні оселі знадвору, а ще на терасі, зручно «повмощувалися» вазонки з мушкательками різних відтінків – темно-червоними, фіолетовими, рожевими. І то такими ошатними, ексклюзивними – і високостоячі, й ампельні… Ось ще й петунії, сурфінії. Попід огорожею кущові декоративні троянди, кліматус, що в`ється плющем.

Та це ще – не основне царство квітів. Ще дуже-дуже багато є на городі. Там – цілий ботанічний сад. Згори звивисто жебонить прозорий потічок. А завершується чим би ви думали? Невеличким ставком з лататтям лілей.

– Бутони спочатку рожеві, – розряджає наш застиглий подив господиня. – А потому біліють і через кілька днів цвітіння падають на дно.

На воду бджоли присідають втомлено, щоб дістатися сил, – на водопій. Зліва на зеленому килимку газону ціле відпочинкове міні-містечко: гойдалки на різний вік, пересувний басейн. То – для дітвори, тобто онуків. Є ще й лавочки, шезлонги – вже для старшого товариства родини.

Ось великий кущ, об`ємний, з листям, схожим на лаврове дерево, то магнолія. Персикові деревця, яблуні, кущі порічок та йошти, черешні абсолютно різних сортів і чорна вишня. І знову квіти, квіти: жовта лапчатка, декоративні соняхи, дельфініуми аж шести видів, будлея двох сортів, деревовидні півонії, іриси – високі та низькорослі, турецька гвоздика.

Ласкаво мружаться до сонечка біло-рожеві маргаритки, стелиться собі на бордюр навколо клумби «килимок» – так жінка іменує дбайливо висаджені кущики, розмножені зі щіпочки, привезеної нею з Туреччини. Виписує насіння з харківського «Сільського вісника» через Інтернет-магазин, зв`язків з тією насіннєвою базою не пориває ще з молодості.

У ягіднику – лише полуниць кілька сортів. А що вже городині віддано пріоритети – ніби найбільш необхідне і водночас ексклюзив.

Так у Джурбіїв повсюди. Прив`язаність до квітникарства, садівництва, овочівництва господиня увібрала зі своєї малої батьківщини – села Зелений Гай над Дністром. У праці на природі «розвантажується» від клопотів щоденних і від негативної енергії.

Релаксували в час перебування у квітковому раю Джурбіїв і ми.

І вас запрошуємо – ось лише погляньте!

Анна Блаженко

Фото Ореста Лижечки та з архіву Парасковії Джурбій



БЕЗ КОМЕНТАРІВ

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.