Хто на кілька годин перетворив тернопільський вокзал на дивовижне місце

0
718

Слово «вокзал»  увібрало в себе  слова  про спів і зал очікування.  Так, у приміщеннях при колії  у XIX столітті згідно з європейською модою  тривали музичні концерти.

У всіх технічних документах є термін «пасажирська будівля», проте, загальновживаним стало саме слово «вокзал». Згодом старе значення слова стерлося з пам’яті, перетворивши наповнене звуками музики місце проведення концертів у звичайний транспортний термін.

Однак і в наші дні слово «вокзал» не втратило романтики. Вокзали – ворота в світ будь-якої подорожі. Це – презентаційна, іміджева будівля для міста. Саме за атмосферою місця переходу до поїздів, його естетичною наповненістю пасажири отримують перші враження, які, як відомо, запам’ятовуються найбільше. А в Новорічно-Різдвяні свята пасажиропотік збільшується в десятки разів.

– В  наших силах запустити повернення до витоків походження самого поняття вокзал: «вокальний зал», – сказав  народний артист України Василь Феленчак.

І у Тернополі,  майже десять років тому, вперше  в Україні, а  може і в Європі,  запровадили  можливість почати подорож під звуки «живої музики»!

Муніципальний Галицький камерний оркестр під орудою  народного артиста України  Василя Феленчака  зустрічав і проводжав пасажирів класичними творами та колядками, Різдвяними гімнами-європейськими та українськими. Глядачі з валізами в залі очікування, зачувши знайомі мелодії, навіть підспівували. До  подорожуючої категорії слухачів приєдналися  і друзі та  прихильників цього мистецького колективу. Бо які ж Різдвяні свята без музики, яку слухає весь світ?  А за великим рахунком, всі ми є мандрівниками на своїй дорозі життя. І колектив оркестрантів допоміг нам, чи краще, створив ілюзію, згідно з поширеним Новорічним вітанням, про те, що  всі ми сіли в поїзд, який на своєму маршруті має 365 зупинок. Із собою у багажне відділення взяли добрі справи, гарні спогади, чудові мрії і  філософсько-новорічну, зимову,святкову музичну  програму, яка  за відчуттями, емоціями, настроєм – стосується кожного з нас.

Одна тільки мелодія «Jingle bells» чого варта! Романтика Різдва, історії та казки, з ним пов’язані, зображені у безмежній кількості оповідань, романів та фільмів. Музика ще раз підтвердила, що є  Новорічна магія! Коли промовляємо у цей святковий час: «Щасливого Нового року!», віримо, що так і буде. А втілене у пісні побажання  має ще більший емоційний та смисловий заряд.  Підтвердженням цього стала композиція Бенні Андерсона «Щасливого Нового року!». Саме ця пісня з репертуару гурту «АВВА» вже більше сорока років несе у світ цю закодовану формулу здійснення бажань. Як і одна  з пісень американських  авторів Едварда Пола і Джорджа Вайла для різдвяного альбому співака Енді Уільямса, в якій прямо про це сказано: «Різдво – це найчудовіший час у році, коли малюки дзвонять у дзвіночки, рідні збираються разом, коли шукають подарунки під ялинкою і тішаться можливістю побути одне з одним».

Вважають,  коли встигаєш загадати бажання в момент появи в небі зірки, яка легкою золотою леліткою падає донизу, то воно обов’язково здійсниться. Саме цю ідею в 1940 році втілили у своїй пісні «Коли загадуєш бажання під зіркою, що падає» американські автори Лей Харлін та Нед Вашінгтон. А особливо западає вона в душу завдяки її темі, що стосується бажань, мрій та магії.

«Коли ти загадуєш бажання під зіркою,

Немає значення, хто ти є,

Все, що до чого твоє серце прагне, до тебе прийде.

Коли твоє серце мріє,

Коли ти загадуєш бажання під зіркою, що падає,

Як роблять мрійники,

Доля є доброю, вона приносить кожному, хто любить,

Світле виконання усіх таємних стремлінь…

І коли ти загадуєш бажання під зіркою, що падає,

Твої мрії здійсняться…»

А кого не залюблювала мелодія пісні про святкову ніч, яка  лунає щороку в різних країнах і на різних континентах у передріздвяні та різдвяні дні. Вона настільки світла, приємна та мила, що є наче уособленням свята, якому приурочена. Адже описує, зображає, відтворює тиху святу ніч, що подарувала світові немовлятко Ісуса. Ведучі  програми  поетеса Олена Лайко і заслужений журналіст України Михайло Зубик розповіли історію створення цього шедевру. Цій пісні 200 років. Почалося все напередодні Різдва 1818 року, в австрійському селі Оберндорф під Зальцбургом, коли вікарій церкви Святого Ніколауса та поет Йозеф Мор вручив шкільному вчителю, композитору та органістові цього храму Францу Груберу власний вірш з проханням покласти ці рядки на музику. Грубер прочитав текст і відразу придумав мелодію. Причому того дня, на урочистій різдвяній месі цю пісню вперше і виконав.

«Тиха ніч» – і в цей момент виникає відчуття єднання з цілим світом. Адже це «…Тиха ніч, свята ніч, ясність б’є від зірниць. Дитинонька Пресвята, така ясна, мов зоря, спочиває в сні, в тихім сні»… Про традиції святкових балів, які розпочиналися вальсами, нагадав Муніципальний  Галицький  оркестр   вальсом  із балету Чайковського «Спляча красуня». О, ці дні  та ночі шалених забав, маскарадів, танців, феєрверків і катання на санках та   ковзанах.  А  ще віншування, засівання, кутювання, щедрування, прославляння Господа, побажання гараздів, врожаїв, здоров’я, миру, спокою…

Вітали слухачів оркестрової музики і учасники  вокального гурту «Пшеничне перевесло»: Людмила Червінська, Галина Шот, Євгенія Семчишин. Українські колядки  «В темную нічку» та «Возвеселімся всі разом нині» об’єднали всіх, хто був у залі очікування, в єдиний хор.

Зичачи  усім присутнім  щедрого, вдалого, мирного Нового року, щасливих різдвяних свят,  ведучі   поетеса Олена Лайко і заслужений журналіст України Михайло Зубик, побажали, щоб  знайома усім з дитинства мелодія «Щедрика» українського композитора Миколи Леонтовича защедрувала  усіх  на добро, радість і щастя, на удачу і здійснення мрій!

А незгасиме світло Різдвяної зірки, світло любові і добра хай  принесе мир і процвітання нашій країні, розбудову  Тернопіллю, злагоду кожному дому, і стане джерелом оптимізму та впевненості у завтрашньому дні.

Можливо, набагато простіше було б включити запис шедеврів світової музики, але хіба може запис зрівнятися з живим спілкуванням? Емоційний і естетичний ефект від справжнього концерту важко переоцінити. І результат того вартий. Пасажири в перші хвилини  не могли побороти  здивування. Живі музиканти  в залі очікування вокзалу?! Але потім музика, яка звучала під гуркіт  поїздів, заглушена оголошеннями про прибуття і  від’їзд  потягів, перемагала здивування і на обличчях розцвітали усмішки. Йдучи на посадку з хорошим настроєм, пасажири дякували музикантам  за чарівні моменти.

Автор: Людмила ОСТРОВСЬКА

Фото: Микола ШОТ

 

БЕЗ КОМЕНТАРІВ

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ