У Тернополі є місце, де здорові і хворі діти опиняються в протилежних світах

0
749

Живу в районі, де купа садочків, майданчиків і шкіл і щодня бачу й чую галасливу, енергійну, непосидючу малечу. Йшла дорогою і дещо зауважила, тепер сумно.
Хто знає, той знає. Є тут на БАМі школа спеціальна для діток з ДЦП. А через дорогу звичайний садочок із здоровими дітками. І я нині стояла поміж цими двома світами.

Ліворуч – особлива малеча. Вихователі поставили їхні візочки в коло і показують вправи для ранкової руханки. Діти, хто як може так і робить. Але майже всі діти дивляться через дорогу, де праворуч – ганяють хлопчики й дівчатка, скачуть по розфарбованих шинах, грають класики, гойдаються на гойдалках, репетують, пищать. Їхні вихователі стоять, розмовляють собі…

Навіть не знаю, яку мораль можна винести з побаченого. Діти є діти. Вони хочуть, щоб їх любили, приділяли їм увагу. Це вже пізніше, коли дорослішають, то розуміють, який довкола складний світ, тоді виникають запитання, інколи риторичні, інколи це крик душі, на який ніхто ніколи не дасть відповіді. А зараз будь-які вади треба компенсовувати любов’ю і турботою. Щоб дитинство було дитинством…

Наталія ЧЕРВАК



БЕЗ КОМЕНТАРІВ

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ