Тернопільський безхатько примерз язиком до тренажера в парку

0
3245

Вирішила схуднути до літа, тому щоранку бігаю парком, навіть, коли сильний мороз. Півгодини бігу, півгодини – на тренажерах. Нині, коли прибігла на майданчик, то помітила цікаву картину.

Старший чоловік, якого часто бачу біля сміттєвих баків, стояв біля тренажера у не дуже зручній позі. Спочатку, я недовго затримувала на ньому погляд. Почала качати прес. Потім перейшла на інший тренажер і вирішила змінити музику на телефоні. Коли трек на секунду зупинився, я почула стогін. Прислухалася.

– Оооой… Ееееееей…- стогнав чоловік біля тренажера.

– Що сталося? – запитала я.

Він завовтузився, заволав ще дужче, але не зійшов з місця. Я підійшла і побачила, що чоловік припнятий язиком до холодної труби. Він крехтів, крутився, як черв’як, але не міг звільнитися. На вусах замерзла слина і соплі. Мабуть, давненько так стоїть. Невільник глянув на мене з-під лоба і благально застогнав:

– Дооооожи….

Що ж робити? Як? Я пригадала, як в дитинстві ми часто обривали шкірку з язика і губ, намагаючись відірватися від труби. Шарпнути його? Я спробувала тягнути чоловіка за плечі.

– Куррррва…

Гм… Ну, хіба… І тут я нахилилася до безхатька так близько, наскільки мені дозволяв його “свіжий” подих і стала хукати на язик. Добре, що я перед тим побігала і добряче розігрілася. Через хвилину язик відлив. Чоловік спробував ним рухати, ковтати слину.

Потім ми трохи поговорили. Василь, (як виявилося, так звати героя), вирішив згадати дитинство і перевірити чи сильний нині мороз. Я пояснила йому, що краще слухати прогноз погоди, а тренажери треба використовувати за призначенням.

Потім він попросив мене купити йому горілки, “щоб зігрітися, бо, курва, мало не здох”.

Воксана ШВАРЦ



БЕЗ КОМЕНТАРІВ

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.