Тернополянка розповіла, як можна відпочивати все життя

0
482

Найтяжче в житті – наважитися зробити новий крок. Рух у невідоме… – пише ledi.if.ua.

Той знаний «особистий простір» вміє дуже міцно тримати і має безліч аргументів, чому його не варто покидати. Частою помилкою тих, кому щось не вдається, але хто все-таки наважився піти у невідомість, є дуже кардинальна зміна роду занять. Адже не маючи знань, досвіду і справді можна потрапити в скрутну ситуацію.

Одного разу прозвучало гарне порівняння: «гусениця, яка вирішила розпочати нове життя, одразу ж вирішила стрибнути з дерева і лізти через галявину до нового привабливого дерева. Можна тільки уявити, який довгий і складний шлях її чекав. Проте… набагато простіше було б подивитися на гілки довкола – десь є ширші, десь тонші… з новим листям чи затишним кубельцем… Кому що.

А от психолог з Терпнополя Світлана Пушкар ділиться своїм досвідом початку нового професійного періоду в своєму житті:

«Те, що підштовхнуло мене до кардинальних змін, звучало так: «Або я звільняюся зараз, або навряд чи зважуся згодом». Свободу відкладати не люблю, тому рішення втілила у життя негайно. Щоб не передумати.

Так, два роки тому, психотерапія стала основною справою мого життя. Тоді, в останні дні державної відпустки, я посміла з неї не вийти. Не пожаліла про це ні разу, хоча дався той крок непросто.

Пам’ятаю свою ейфорію, легкий шок колег та їхні «Чому?» і «Як же ти далі?». А «Далі», – як виявилося, таки прекрасне! Парадокс: всі бояться змін, бо «там» – страшно.

Насправді, страшно й тут. А відчуття стабільності – часта ілюзія. Страх має властивість розчинятися, як тільки йти йому назустріч.

Пригадую, після звільнення, не чуючи себе від щастя, поринула в цікаву роботу, потім – у другу. Аж доки не отямилася та зупинилася. Щоб жити.

Що змінилося з того часу?

За два роки подорожей більше, ніж за 28 попередніх;

Час, в якому живу, став моїм;

Я вільна від чужих графіків та дзвінків;

Належу сім’ї та тим, кого обираю сама;

Сама обираю людей, з якими працюю;

Зникли головний біль та відчуття «комка» у горлі; – багато вчуся, читаю та займаюся собою;

Я сама собі автор – «директор/шеф/начальник» і це невимовно приємно!

Йти зі стабільної роботи далеко не всім потрібно. Але з тих людей, котрі хочуть, одиниці знаходять сили й наважуються. Втім, залишатися на своїй роботі та постійно жалітися на те, як там погано, треба мати значно більше сил, ніж з неї звільнитися».

Записала Анна Чудновська

БЕЗ КОМЕНТАРІВ

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ