Минулого місяця працівники управління муніципальної поліції Тернопільської міської ради оглядали фасади на спорудах міста. І не просто оглядали, а дуже уважно. І навіть винесли 16 приписів щодо усунення «графіті» на цих фасадах. У цьому місці можна було сказати: ох, які молодці, якби не одне маленьке, але…
І це маленьке але знаходиться на бульварі Шевченка. Маленький такий біленький кіоск. Я уже і не пригадаю, чи у ньому чимось торгували, чи надавали якісь послуги – давно стоїть зачинений. Зате розфарбований з усіх боків. І якщо написи «Вмикай почуття» чи «Вперед, Дон Кіхот, вітряки вже чекають на тебе» можна було б ще не звертати увагу, то є деякі символи, до яких саме муніципальним поліцейським варто придивитися уважніше.
Візьмімо хоча б цифри 14/88. Комусь може здатися, що хтось просто вправлявся у діленні. А усе насправді не так просто. Це – кодове гасло неонацистів або білих расистів і означає воно буквально «Ми мусимо забезпечити існування нашого народу і майбутнє для білих дітей». І цифри розділені не просто так. 88 – це закодоване привітання «Хайль Гітлер».
Цифри 1312 – також не просто чиясь спроба освоїти арифметику. І у них є прихований зміст. Якщо висловлюватися доволі м’яко, то означає це, що усі поліцейські трішки нехороші люди.
Найбільша ж абсурдність ситуації, що управління муніципальної поліції Тернопільської міської ради знаходиться у будинку через дорогу.
Марко КЛЕВЕЦЬ, блогер
пане Клевець! Що вам робиться? Чого ви у всьому бачите якийсь поганий знак? Може вам л1куватись пора або йти працювати. а не блогерством займатись? Шнакше у вас скоро “пошде дах”. якщо ви ш далш будете займатись байдикуванням.ш