Як тернополянин був листоношею у селі

0
187

Володимир ГевкоВ дитинстві я підпрацьовував листоношею в мами на пошті, десь у класі п’ятому.
Мав свою ділянку у селі, розносив газети та листи. Періодика на той час була не дуже розмаїта – «Вільне життя», «Свобода», ще районних пару. Ну і листи та телеграми.
Поштові скриньки були не у всіх, але кожен мав свою ничку для газети і я мусів їх знати: в того – газета скручувалась в трубочку і закладалась за штахети, в того – між підвіконням і вікном, в того – між труби металевої хвіртки.

Я знав кожного пса і його поведінку – там тре було прокрадатись тихенько, щоб навіть гілочка під ногами не тріснула, а тут – йти сміливо, бо цей тільки гавкає.

Була хата, де жили дід з бабою, котрі не вміли читати, або зір вже був поганий, а у них був син у Москві. То я мусів сідати на лавку і читати їм листи від нього – що у них і як, які новини, то у них внучка народилась то ше шось. Вони раділи новинам і на радощах обіймали мене, як єдиного зв’язкового їх із їхніми радощами. Було кумедно.

Через два місяці роботи я назбирав грошей на маленький однокасетний магнітофон із світломузикою на колонках.

Смартфони? Не смішіть. Оце було щастя.

Володимир ГЕВКО



БЕЗ КОМЕНТАРІВ

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.