Ірен Роздобудько: «Потерпи без масла»

0
137

Ірен Роздобудько…завжди зневажала: а) штрейкбрехерів, б) панікерів, в) популістів-провокаторів.
Зараз звідусіль (радіо, ТБ) – навала галасу про тарифи, «наступний майдан», «білих і пухнастих» і «поганих чорних». На тлі ВІЙНИ. На тлі чергових смертей.

Тарифи? Ціни в магазинах? Колапс? Зубожіння народу…

В чергову передачу на «Ері» телефонують – суцільні «йой». А не хочете – ТУДИ? На війну? Де є одна ціна – життя.

Ми лише на самому початку руйнування СИСТЕМИ. Її за два-три роки не подолати. Та ще й на тлі такої біди, як війна. Звикли до неї? Вже хочеться європейської зарплатні?…
Так, зрозуміло, що війна ще й привід сховати внутрішні проблеми – це «ази» зі шкільної програми. Так, зрозуміло, що вона з часом стає… вигідною обом сторонам, де діють різного роду покидьки, а зона війни поволі перетворюється на офшорну.

Але попри це, всупереч цьому – це наш важкий, повільний, часом, незрозумілий, кривавий, жертовний (багато можна ще додати епітетів) рух вперед. З колесами, в яких стирчить купа патичків, які треба виймати без паніки і волань.

Можливо, це жорстоко, але кожному мужику, що телефонує на якісь там різні ефіри і скаржиться, що «на хліб не може намазати масло», я б сказала: ЙДИ ТУДИ. А якщо – ні, то потерпи без масла. Заткнись, будь ласка. Пожуй гумку.

Або почитай розумних економістів і політологів світу (там , до речі, нині теж все не просто), склади свою думку, подумай, хто мусить дати тобі масла до хліба. Може – сам? Аби не встромляти свій патичок в колесо. Воно і так обертається важко. Але – обертається.

…Східна мудрість каже – «не дай, Боже, жити в час змін». Неправда. У тихому болоті, оточеному квітами і жабками, жити гірше. Ситніше – так. Виконати своє біологічне призначення – так. Виконати і зникнути під ряскою, залишаючи таке ж болото і нащадкам – ні.

Бог розпорядився, аби саме з нашої країни почався цей рух, в якому ми всі узнали ціну абсолютно всьому, що називається «життя і смерть»: любові, ненависті, зрадництву, сміливості, боягузтву, честі, віддачі і загарбанню, «хаті з краю» і самопожертви.
Так що, слава тим, хто живе в час змін і робить все аби вони відбулися.

Інші нехай жують гумку. Аби не заважали.

Ірен РОЗДОБУДЬКО, письменниця



БЕЗ КОМЕНТАРІВ

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.