«За гроші з похорону купили дрон, на другий – позичили», – Ольга Барна

Пам’ятну дошку Олегу Барні відкрили у Білобожниці Чортківського району 24 лютого, на другу річницю повномасштабного вторгнення. Її встановили на фасаді школи, де і працював Олег Степанович. Меморіальну дошку відкрили сини Олега Барни Василь і Андрій. Встановили за власні кошти родини. Викарбували слова: «Будьмо гідні пам’яті Героя!»

Учитель, військовослужбовець, народний депутат восьмого скликання торік загинув під Вугледаром Донецької області напередодні свого дня народження.

Дружина Героя Ольга Барна розповіла, що після похорону за кошти, які люди дали в пожертву, купили дрони.

«Грошей вистачало на один дрон, – говорить пані Ольга. – Він коштував 4800 євро. Коли замовляли, нам повідомили, що є два дрони і можуть привезти обидва. На другий дрон ми позичили гроші.  А потім, щоб повернути позичене, потрошку збирали кошти і також продали Олегову машину. Грошей ніколи не буває забагато, але ми знаємо, що комусь це врятує життя. Друзі так і пізнаються». 

Вшанували пам’ять Олега Барни його рідні, військовослужбовці, односельці, колеги. Поки згадували про Героя, поблизу школи і цвинтаря ходив улюбленець Олега – собака Кіллі.

Олег Барна мав два позивних. У 2014 році «Дядько Олег», а з 2022-го – «Депутат».  На фронт зібрався з першого дня повномасштабного вторгнення.

«О сьомій ранку 24 лютого 2022 року зателефонували родичі з Харківщини і повідомили, що їх бомблять, – пригадує Ольга Барна. – Олег сказав: «То повномасштабна війна». Поліз на горище. Щось шукав.  Гукнув звідти: «Чи не знаєш, де моя каска і форма?». Відповіла: «Я знаю, де форма і можу тобі не сказати. Ти й так не маєш здоров’я. Може б волонтеркою зайнявся?» Він відповів: «Волонтерити буде хтось інший, я таки йду».

Коли Олег Барна був на фронті, із дружиною спілкувалися езоповою мовою. Він не повідомляв, де перебуває і що саме робить.

«Вони знали, що ідуть на штурм. Мені було невідомо. Ми домовилися, щоб не говорити прямо, коли ішов на позиції. Були свої фрази, паролі. Якщо він казав, що йдуть робити вітер, то ми знали, що йдуть в окопи. Не говорив, де вони. Але я здогадувалася. Наприклад, якось сказав: «Ми там, де ми планували поїхати. Тут багато комарів».  То я розуміла, що він в Асканії-Новій біля Херсону. Ми ще раніше хотіли колись поїхати  туди».

Коли Олег Барна йшов в останній бій, деякі фрази насторожили пані Ольгу.

«Може і відчував щось. Є відео, де він показує, з якою екіпіровкою йшли. То прозвучала фраза: «Оце все нам нести на собі. Ми щоразу дивимося в лице смерті».  Просив у тому відео, щоби люди не продавали землю, бо вони за неї гинуть». 

На відкриття меморіальної дошки Олегу Барні люди принесли лампадки, квіти і молитву.

«Я думаю, що нині його душа сказала б нам усім: «Будьте вірними Україні, уникніть зради», – додає пані Ольга. – Адже люди втомилися від війни, відчувається непевність. А ще він сказав би, що не пам’ятники важливі, а пам’ять».