Чому люди шаленіють від вашого щастя, або Плітки як прихований комплімент

“Тихо-тихо, нікому не розказуй, бо вкрадуть чи позаздрять”. Знайома фраза, яку ми з дитинства чули від бабусь? На Галичині взагалі розквітає особливий вид виживання – бути “заздрісно-зажуреним”. Коли питають “як справи?”, простіше відповісти: “Ой, така біда, все не так”, аніж сказати, що ти щасливий. Чому ми так панічно боїмося чужого ока, але водночас самі не проти перемити комусь кісточки за філіжанкою кави?

Психологиня Руслана Золота-Авдєєнко переконує, що пліткують абсолютно всі. Навіть ті, хто каже: “Я?! Та ніколи в житті”. Насправді ж вони просто маскують це під інформаційні розмови.

“Коли люди пліткують, виділяється дофамін – гормон задоволення. Передбачаєш це задоволення і вже хочеться руки потирати. Але не треба плутати звичайні жіночі розмови зі злослів’ям. Злослів’я – це коли людина робить щось умисно, щоб знецінити іншого, наприклад, через ревнощі або щоб конкурента не взяли на омріяну посаду. Це історія про власну безпеку, бо відчувати конкуренцію – страшно”, – пояснює Руслана.

Соціальний клей

Цікаво, що плітки в колективі часто працюють як соціальний клей. Коли в компанію приходить новачок, а там когось активно обговорюють, він, скоріш за все, не заперечуватиме. Навіть якщо не знає людини. Він просто кивне головою чи промовчить, бо найбільше ми прагнемо бути прийнятими і боїмося виключення з тусовки.

До речі, щодо конкуренції. Чоловіки зазвичай змагаються в бізнесі та реалізації. А от жінки? Жінки вступають у конкуренцію практично в усьому: у вихованні дітей (“у мене найкраща дитина”), у варінні борщу, у зовнішності. “Ну, ви ж бачили деколи, як жінки щиро радіють, коли хтось поправився?” – сміється психологиня.

Про кого ніколи не говорять?

Якщо про вас пліткують – це прихований комплімент. Це означає, що ви заяскрава, зарозумна, краще реалізована чи просто ходите і посміхаєтеся.

“Я не бачила яскравих людей, про яких не пліткують. Не зустрічала у своїй практиці. Про кого не говорять? Про “сіреньких мишок”. Вони просто непомітні, про них нецікаво пліткувати, бо вони не дають відчуття небезпеки. А от успішна людина змушує інших почуватися гірше, нереалізованими поруч із нею. Навіть більше, люди дуже заздрять, якщо ти… не страждаєш. Можна просто йти по вулиці й усміхатися – і це вже тригерить. Бо що, ви думаєте, за кермом BMW їдуть лише щасливі люди?”

Як пліткувати і залишатися людиною?

Руслана Золота-Авдєєнко каже, що плітки – це ще й своєрідна терапія, яка допомагає злити приховану агресію та стишити внутрішню тривогу: “Мене дратує та яскрава дівчина. Я чогось боюся. А коли я говорю про це з іншими, і мені підтверджують, яка вона погана, моя тривога спадає, що я таки права”.

Але як обговорювати когось і не перетворюватися на токсичне чудовисько? Психологиня радить просту річ. Якщо критикуєте людину за якийсь вчинок чи наряд, ніколи не забувайте подумки (або вголос) додавати її плюси. Мовляв, поступила вона не дуже, але взагалі-то вона крутий спеціаліст і хороша мама.

А що робити, коли бруд ллють на вашого друга прямо при вас? Тут Руслана радить вмикати максимальну щирість і одразу виставляти кордони: “Мені це неприємно. Не обговорюйте її при мені. Це моя подруга, я її люблю з усіма недоліками, тому – стоп”.

“Чи є якесь застереження, як взагалі не опинитися в центрі пліток? Є. Сидіти тихенько вдома. Нікуди не виходити. Бути максимально нецікавою, нічим не цікавитися – і ви людям будете просто байдужі. В інших випадках – чи ви приховуєте щастя, чи ні – все одно по вас буде видно, якщо ви закохані чи багаті. І так чи інакше, заздрити будуть все одно. Ну так воно в житті є”, – підсумовує Руслана Золота-Авдєєнко.

Повне інтерв”ю дивіться у відео за цим посиланням внизу.