Тернопільську художницю журналісти назвали жінкою-легендою

У рамках  Всеукраїнської акції  «16 днів проти насильства»  у Тернополі відбулася виставка  художниці і громадської діячки  Марії Ділай «Відродження мистецтвом». Картини, якими захоплювався світ, побачили  і на батьківщині  авторки.

Художниця Марія Ділай – жінка-легенда. Вона вміє  на полотні відображати емоції, розфарбовані різними кольорами і об’єднані  символами, зміст  яких знає лише пензель в руці мисткині.  Вміння малювати дало їй силу не зламатися, відновитися, вирнути на поверхню із глибокої життєвої пастки,  стати над  суєтою і тепер допомагати людям жити  після душевних і фізичних  травм. Саме про це  і знаменита колекція художниці, яка зробила її всесвітньовідомою.

24 картини циклу   «Емоції в картинах» з’явилися в Іспанії,  куди Марія  в’їхала щасливою сеньорою Айллон, вийшовши заміж за Хесуса, якого вона на український лад називала Ісусом.  Щастя тривало недовго,  музикант і композитор   красиву і талановиту українку почав ставити на місце. Незнання мови, чужа країна, депресія від розчарування, самотність і безгрошів’я, кпини  і постійний диктат,  могли у баранячий ріг скрутити будь-кого. Свого часу розгубилася і Марія. Для розради почала виливати біль у картини.

Майстриня   переконана, коли нас ображають чи завдають болю – це залягає в душу і стає непосильним  тягарем, треба шукати потенціал протистояння.

– Я почала малювати те, що відчувала, формуючи його мазками. Назви картин народжувалися самі, починаючи із «Зрада». А потім «Зло», «Протистояння», «Суперечки», «Сльози», «Голод», «Насилля»,  «Агресія»,  «Я хотіла жити», «Зламані крила»…  Коли   вилила це все  на папір, душа звільнилася, стало світліше, іншим побачила світ і життєва пастка відкрилася, я звільнилася від психологічного рабства, – згадує художниця.

І цьому допомогли саме картини, бо не знаючи мову, вона виграла тоді суд над кривдником, де свідками насильства стали саме ці картини.

Психологи, які працювали з жінкою, побачили в них  жахливі сцени  приборкування, маніпуляцій, принижень, страху і гноблення.  Вона з вдячністю пригадує, як  ні хвилини не відчувала себе наодинці з проблемою. В Іспанії закон захищає і жінок, і дітей від домашнього насильства.  У центрі реабілітації  вона працювала з психологами, там їй  допомагали матеріалами для створення картин.

Потім пані Ділай вивчила мову, закінчила  дворівневі курси  самооборони,  мала своє житло, їй дозволили не платити податки від  проданих картин, адже вона перша художниця  в Європі,  яка в живописі порушила тему психічного насилля. Вона стала особистістю,  самодостатньою художницею. В Іспанії хоч і забиті на два-три роки  виставкові зали, все ж  її роботами  захоплювалися чи не в усіх містах країни.

Потім колекцію  побачила Європа.  Майже два десятки вернісажів  у закордонних  арт-галереях. Мріяла Марія продемонструвати  своє творіння і в Україні, в надії, що зможе комусь допомогти вирватися із замкненого кола, показуючи своїм прикладом, що це можливо.  Марія нещодавно повернулася  додому і  активно виступає проти психологічного насилля, працює з людьми, які потерпіли від домашнього агресора, вчить їх лікуватися арт-терапією.  Є у циклі емоційних картин  — «Ціль», де символічно зображена українка у вінку, яка постійно під прицілом, не вільна, не захищена і не має скільки прав, як, скажімо, європейки. Так уже вдома в художниці  народилася ідея створити нову серію  полотен , присвячених правам і свободі жінок.

– Я оздоровилася, хочу допомогти  всім жінкам розірвати коло насильства. Впливу агресорів можна  позбутися лише зачинивши міцно двері у своє життя. Тоді людина набирається сили і відновлюється для нового життя. Думаю, що це Бог дав мені таке випробування чужиною, яке було стрімко дароване на рівні дива, щоб я стала сильнішою, зробило поштовх і в саморозвитку, і в переконанні  в силі мистецтва, – говорить жінка.

Особливо  тішать око роботи майстрині «Відродження», «Радість», «Щастя».

– Я  хотіла показати, що жінка в масці вирвалася з глибин і вхопила ковток  свободи, а придивилася, вийшов автопортрет. Саме цю картину взяла новозеландська психологиня Марія Осборн для палітурки своєї книжки «Нелюбов». Багато картин стали ілюстрацією книжок з психології  в різних країнах. А щастя воно є різноликим, яким його уявляєш, моє «Щастя» саме таке – квітчасте, – усміхається  майстриня.

Запитую, чому успішна, визнана Європою і світом художниця, яка провела в закордонні п’ять років, повернулася   додому?

– В Іспанії  я знайшла дорогу до себе. Насправді, я вже все мала: і гроші, і документи, підтримку держави, і житло,  але туга за рідною землею так напосіла, що не витримала. Виходила в красиві гори, писала пейзажі, але зрозуміла, що я там чужа навіки. А ще локдаун, карантин, відсутність масових заходів, виставок. Я ж подумала, чому я не можу бути успішною вдома?  Повернулася і знайшла себе тут. Я щаслива  своїми картинами, рідними, тим, що є в мені, від внутрішньої гармонії, від того, чим наповнена душа. А те, що не добило, зробило сильнішою, однозначно. Я вдячна Богові за новий досвід, за переоцінку цінностей, за перезавантаження. Я затребувана,  мої картини розходяться світом, нині я лікую інших арт-терапією власної ідеї. Життя триває і воно прекрасне, коли знаєш, що живеш не даремно.

Людмила ОСТРОВСЬКА