Щомісяця тернополяни підвищують продуктивність розуму за допомогою музики

Філософи стверджують, що життя без музики – це помилка. А життя без класичної музики – помилка подвійна. Аби такі огріхи  не допускати, а виправляти, надолужувати, уникати, і працює Муніципальний   Галицький камерний оркестр з художнім керівником  і диригентом, народним артистом  України Василем  Феленчаком.

Цей колектив щомісяця скликає нас на музичне диво – свої концерти. Цього разу був «Вечір класичної музики».

Якщо вам робили колись несподівані розкішні сюрпризи, то ви зрозумієте, які враження  після цієї романтично-музичної феєрії, подарованої митцями! Особливість класичної музики  в тому, що  ти щоразу її відкриваєш  для себе по-новому. От, здається, знайомий твір, і чув вже його не раз. Аж тут раптом звучить мотив, і відчуваєш таке збентеження, чи розчулення, чи незрозумілу радість, чи просто світлу легку зажуру, що торкає  аж до сліз. Класичну музику  століттями намагаються розгадати  і ті, хто її слухає, і хто  виконує, але лишень глибше її люблять.

Концерт Галицького камерного оркестру під орудою народного артиста України Василя Феленчака  не тільки витягнув повнісіньку глядацьку залу з листопадової  не такої вже й золотої осені, а й  спонукав до  мрійливого настрою,  одухотворення,  відчуття окриленості.  Адже  мотиви  і мелодії творів   Вольфганга Амадея Моцарта та Джоакіно Россіні стали золотими  струнами   зв’язку  через століття з музикою  минулого, яка  витримала випробування часом і завоювала собі  аудиторію в сучасному суспільстві, у нашому залі Народного дому «Перемога».

Мені не вдалося перевірити на собі  серйозні наукові дані, які демонструють, як музика може допомогти тим, хто вивчає другу мову, хоч давно  знала   про так званий ефект Моцарта. Концепція його в тому, що прослуховування класичної музики підвищує продуктивність розумових процесів, зокрема й навчання. Це можна зробити, зрештою, з навушниками, а тут жива насолода, всеохоплююча  стихія найголовнішої мови серця – мови нот. Підсилили це переконання  і вислови  світочів мистецтва, які організатори концерту вписали у програмний анонс: «Музика – це тиша, що живе між звуками», »Музика навіть у найжахливіших драматичних ситуаціях повинна завжди тішити слух, завжди залишатися музикою». А ще мені сподобалося, що  самовпевнений Россіні  сказав, що може навіть рахунок із пральні покласти на музику.

Захоплюють і  Моцартові слова про те, що  лише любов є душею генія. О, веселі і життєлюбні класики! Їхня музика щира, експресивна та передає всю палітру емоцій. «Маленька нічна серенада», фрагменти симфоній, сцени та арії з опери «Дон Жуан» А.Моцарта в інструментальному і у вокальному виконанні Галини Шевчук – заспокоювали, пробуджували  почуття прекрасного, дарували  хвилини непростих душевних переживань. Віртуозне виконання увертюр з опер Дж.Россіні «Сивільський цирульник», «Сорока- крадійка» дали величезну просторову палітру, в якій можна було   розбирати музику на пазли, а в той же час відчувати, як кожен  живий інструмент  звучить воєдино в одному музичному ключі, який  майстерно тримає у своїй чарівній паличці диригент, народний артист України Василь Феленчак.

– Бог дав нам музику, щоб ми, насамперед, підіймалися нею вгору, – любить повторювати  маестро, трепетно і  відповідально вибираючи твори для  концертів. – Музика йде від серця й апелює до серця, адже вона  починається там, де закінчуються слова. Музика здатна відтворити і передати високі почуття набагато глибше і сильніше за будь-яке слово, – впевнений диригент оркестру.

Ведучим концертної програми поетесі Олені Лайко і заслуженому журналісту України Михайлові Зубику  вдалося нас, слухачів, заглибити в історію епохи створення цієї  музики. Ми заново познайомились з давно відомими творами  Моцарта і Росінні, відкривши їхні невідомі грані, символізм та деякі історичні факти. Камерна атмосфера  дала можливість на дві години забути про повсякденні справи і поринути в цей  чарівний світ.

Те, що немає людини, яка б байдуже ставилася до класичної музики, в якій  втілене все вічне, прекрасне, світле, засвідчила публіка в залі. Люди кричали «Браво», бігли з квітами до сцени, аплодували солістам-віртуозам, зривалися з місць  в пориві захоплення, довгими  оплесками дякувала за отриману естетичну насолоду,  вели себе як справжні меломани. Музиканти так вправно  створили нерозривний контакт між мелодіями та аудиторією, що можна було відчути , як  музика надихає, постачає душу крилами, сприяє польоту уяви,  додає життя, веселості, змісту   всьому існуючому.

Людмила ОCТРОВСЬКА