Тернопільська художниця, роботами якої захоплюється Європа, повернулася до України

Тернопільська художниця  Марія Ділай стала першою жінкою в Іспанії,  яка у живописі відкрила тему психологічного насилля. Більшість її картин тепер можна побачити в Іспанії – у Мадриді, Малазі, Барселоні, Жероні. А також у галереях і приватних колекціях Франції, Англії, Польщі, Америки, Нової Зеландії. Художниця отримала диплом міжнародного інституту художників за активну участь і оригінальність думки визначених у творах. Також автоматично потрапила на наступну виставку, яка відбудеться у 2020 році. Днями Марія приїхала до Тернополя.

– Маріє, твої картини у різних країнах. Це вже успіх для тебе?

– Я не визначаю успіх кількістю проданих картин чи купюр в банку. Успіх для мене – це внутрішня трансформація душі і відчуття щастя, свобода в діях, самовдосконалення, можливість подорожувати і ніколи ні в чому собі не відмовляти. Мабуть, так мені на роду написано, як сказав одного разу відомий іспанський письменник та критик (сміється). Таку фразу багато років тому чула ще від нашого тернопільського астролога Івана Круп’яка.

Вірю в те, що шлях і заняття людини визначені до її народження. Силою і надзусиллями можна досягти лише виснаженості і відчаю. Якщо це твоя справа, то дорога буде стелитися легко і не примусово, зустрічатимуться відповідні люди, а певні ситуації будуть складатися магічним ланцюжком.

Я написала 32 картини на тему боротьби людства проти домашнього насильства, що є надзвичайно актуальним у Європі, а зокрема Іспанії. Там щодня жінки і діти стають жертвами психологічного і фізичного насильства у сім’ї через страх, не підозрюючи, що саме відбувається з їхньою психікою при маніпуляціях. Саме ті почуття, які відчуває жертва перед агресором, я і зобразила поетапно у символах і знаках сюрреалістичного живопису, олійними фарбами на полотні. Картини вийшли справді чутливими.

– Як тебе помітили в Іспанії? Адже там і своїх художників багато.

– Спочатку публікувала їх по одній у соціальній мережі. Спостерігала за реакцію публіки, яка творить закони. Мені писали багато людей, запитували історію створення полотен. Пропонували допомогу і захист адвокати, поліція, юристи, жіночі феміністичні організації, творчі спілки, художники, просто жінки, які побачили себе у полотнах. Я зрозуміла, що задум вдався, що картини створені для інших, вдалися, що почуття й емоції передала правильно, впоралася зі всім.

Мені зателефонували із центру соціального захисту населення і дали направлення на проведення спільної виставки від міжнародного інституту художників Малаги. Виставка відбулася у залі суду Малаги. Нові знайомства, потім інша виставка – так все почалось. Фінансування, попит на пропозицію – отримала все і зразу. Адже мислячих митців в Іспанії цінують, люблять та поважають.

– Як іспанці сприймають твої картини? Що розуміють а що не дуже?

– Іспанці в захваті від моїх робіт. Вони не розуміють, як можна передати такі емоції та почуття, не відчувши їх в реальному житті. Це феноменальний талант, – казали вони. Мені приємно.

Іспанці спочатку довго вдивляються в картину. Полотна яскраві. А коли читають назву картини,  то шоковані.

– Легше художнику в Іспанії чи в Україні?

– Напевно питання в тому, де більше шансів, що тебе помітять. Звичайно, краще, якщо це буде у Європі. Більше шансів на визнання. Хоча до емігрантів життя ставить більші вимоги – треба бути сильним, адже ти не можеш там жити лише із свого мистецтва. Треба обов’язково працювати легально, щоб оплачувати кредити, житло, сплачувати рахунки, можливість виставлятися на виставках на державному рівні, брати участь у різних творчих заходах. Треба мати документи і обов’язкову прописку. Якщо є родина, то легше. Якщо ти сам, то допоможе сила характеру. Самому можна бути лише вуличним художником, а продаж картин на вулицях в Іспанії без легального дозволу неможливий.

– З яким серцем повернулася додому?

– Відчуття, ніби виповнила якусь місію і тепер маю це зробити тут, у рідній оселі. Відчуваю радість. Кілька років не бачила батьків, друзів, які мене ніколи не залишали. Відпочиваю душею. Ніби знову народилася на світ. Все рідне – запах, колір, оточення. Люблю Україну, шукаю однодумців для створення грандіозного творчого проекту.