“Баба не годна сі вгнати за тобою”, – про канікули міських дітей у селі

– Стій, гімно мале! Стій, доцю! Каріна! Баба не годна сі вгнати за тобою! Куди полізло надвір босе? Зараз баба корову видоє і поснідати дасть.

– Ой, нудно мені, темно мені! Та вже хоць шльопанці взуй! Шо? Свої вчора в соломі згубила? Нічого! Корова з`їсть і дасть тобі замість молока жувачку ґумову. Бери оно, взуй дідові! Ну, і шо, шо великі? В діда ноги, як в зайця лапи задні – тому й великі. Ти зайця бачила? Та ясно! Шо ти в тому городі могла бачити? На бетоні сі родила, на асфальті ростеш. Взувай, кажу тобі! Баба корову видоє, поженем пасти, я ті зайця покажу. Ну, або оно в клітку глянь кролячу. То ті самі зайці, тіко їх їсти мона.

– Куди мої тапочки береш? Я в них до чіпка ходю, а в неділю до церкви. Бери дідові! То не кака на них – то кізяк. В селі каки нема, в селі є кізяки, пляцки, бібки, курячки, гусяче гамно і просто гній. Взувай дідовий тапочок, бери чашку на веранді, йди баба молока вдоїть!

– Та шо ж ти за наказаніє таке? Якась кара Божа, а не дитина! Не чіпай ціпатко! Кинь його! Та не котові кинь! Твою мать! Мурко, пусти ціпатко! А нє – вже їж, вже воно не виживе. От напасть якась!

– Та куди ти полізла? Ой, Господи! Алича ше зелена! А ти ж молока випила! Ото тепер замість на поле йти, буду срачку мити весь день! Тепер кака буде! А як мама твоя приїде, то мені срака!

– Не чіпай яблук! Ти мене чуєш? Кинь каку!

– Оса вкусила! Ой, лишенько! Та що ж за напасть така? Ти шо не бачила, шо в папірувці оса сидить? Бджілка з медом? Людоньки! Та чого ж ти таке дурне? Воно думало, що то бджілка меду їй до яблука принесла!

– Нє! Я то сі не витримаю! Та то ніяких нервів не стане! А на тобі по сраці! А на тобі! Шоб не думала, як в телевізорі кажуть!

– Чого кричиш? Зараз дідо встане, жало витягне, морду в самогонку запхає, напорскає ті на писка – і все пройде. Кажу тобі: пройде! Від самогонки все проходить. В діда он і радікуліт пройшов. Бачиш: який дідо пень дурний? Ото від самогонки в нього і розум минувся.

– Не плач, моє манюнє! Ходи баба пожаліє, подмухає! Нє, дупцю не буду, дупцю най ті мама дмухає, я їй за то кроля дам, би м ті втушила.

– Ну, добре, не будем їсти зайчика. Не плач, давай дупцю бабі! Фух-фух-фух! А шо: я ті не мила вчора? Нє, точно не мила! Вчора ж ходила м до Марії, спитати: як вона з трьома внуками раду дає. Поговорили-поплакались, за політику погризлись, а тим часом своя дупця всрана спати лягла!

– Нє, не вкакана! В селі каки нема! В селі є кізяки, пляцки, бібки, курячки, гусяча срань і гній за хлівом.

– Яка плаза? Який океан? В селі океан роботи, а плазма на стіні. В ній мультіки є. Хочеш мультіка? Забавок нема! Ну, добре – завтра неділя, то підемо до церкви, буде тобі забавка.

– Як то не забавка? В церкві отець святий є. Вдягається в ризи, служить Службу Божу, причащає, а потім казання каже. І так смішно в людей гроші просить, шо, чесне слово, вмерти зо сміху можна. Сплітає тим язиком, як коза – небіжка ногами! Царство Боже всім обіцяє, бо тут, каже, шо тіко терпіти треба. Ото дасиш йому гривню – він тебе по головці олійкою свяченою помастить.

– О! То ж після єлею треба три дні не митись. От і добре! Зато здорова будеш. Ага! І можна буде аличу їсти і яблуками заїдати. А оси дід прожене, шоб не кусали. Так: попорскає на них з писка самогонкою.

– Ото дідо встане, то наберете з ним яблучок та аличі на самогонку, я вчора дріжджі купила в чіпку.

– Ходи, заварю тобі центурії. Знаю, що гірка. А зелепухи були солодкі після молока? От! А тепер буде срачка, як не випити центурії. Зараз би м всю Україну після тих виборів напоїти центурією… Бо навибирали зелепухи всякої, тепер по вуха сі засеруть…Ох, яке ж гімно та політика! Вічно кудись вліземо!

– Куди ти полізла? Там корова пляцка навалила, а ти вже вліпилась. Іди до колонки – мий ноги. І шльопанець дідовий мий! Руками мий!

– То не кака! Нема в селі каки! То тобі не город якийсь! В селі є кізяки, бібки, пляцки, курячки і гній за хлівом.

– А ще гімно мале на літо привозять і ти, бабо, хоч всерися з ним!

Дзвінка Торохтушко