Багато хто не знає про скарби Тернополя

Багато хто навіть не знає, який скарб зберігається у фондах Тернопільського обласного краєзнавчого музею – це чимала колекція унікальних вишиванок. Як повідомила завідувачка сектору збереження відділу фондів музею Галина Завіша, в ній, зокрема, налічується 89 борщівських та 120 заліщицьких вишиваних чоловічих та жіночих сорочок. Загалом же в музеї їх близько тисячі – з усіх кінців нашої області. А ще там є велика колекція камізельок, фартухів, запасок та інших оригінальних речей. – повідомляє Тернопільський прес-клуб.  

– Територіально Тернопільська область розділена на три частини, це умовно північ, центр і південь, – розповідає Галина Завіша. – Для південної частини є характерною насичена чорна вишивка з різноманітними кольоровими вкрапленнями та переважно рослинним орнаментом. Для центру області вишивальниці брали яскраві кольори ниток, а орнамент був геометричний.

На півночі ж області – ближче до Волині – кольори вже були, порівняно з попередніми регіонами, більш стриманими – червоно-чорні, червоно-сині, з рослинним орнаментом. Якщо зупинитися більш детально на кожному з цих регіонів, то на Борщівщині, наприклад, в кінці ХІХ і на початку ХХ століття для оздоблення жіночих вишитих сорочок використовували різноманітні вкраплення з бісеру, сухозліток, паєток, стеклярусу, тож вони виглядали більш багатими, більш пишними.

А в центральній частині області такого не було, натомість там вишивали багато оксамитових костюмів – безрукавку і спідницю. І поверх них вишивали бісером, стеклярусом і паєтками. На півночі ж жіночі вишиванки вишивалися лише нитками, без оздоблення, тож вишивка була скромною. Зате дуже пишно вишивалися в цій місцевості рушники – вони були дуже яскраві, квітчасті. Також на півночі області більш пишно оздоблювали свій верхній одяг.

Щодо техніки вишивки, то на півночі це були хрестик і гладь, в центральній частині – хрестик і низинка, а на півдні – давні традиційні шви, такі як верхоплут, колодки, ретязь. Мабуть, тому, що тут вишивали вовною. Цікаво, до речі, що чоловічі сорочки на півдні області раніше (до 30-их років ХХ століття) шили подібними до жіночих – тунікоподібними, довжиною до колін, які притискалися крайкою, і з вишивкою в темних тонах. А вже після 30-тих років їх почали на всій території області шити з кокеткою, сорочка вже була короткою, і її заправляли в штани.

Галина Жук

На фото – завідувачка сектору збереження відділу фондів Тернопільського обласного краєзнавчого музею Галина Завіша; експонати колекції

Фото автора