Тернопільські письменники Ірина Мацко і Богдан Мельничук написали унікальну книжку з елементами фентезі

 Історичну повість з елементами фентезі написали Ірина Мацко та Богдан Мельничук.

– Книжка «Гомін волі. Козацький скарб» для середнього шкільного віку. – розповідає Ірина Мацко. – Це історія про сучасних школярів, які потрапляють в минуле і допомагають козакам. Діти переміщаються між різними ворогами козаків в пошуках козацького скарбу. Школярам дуже подобається ця книжка. Коли вони читають історію в пригодницькому варіанті, то краще її запам’ятовують.

Книжку «Гомін волі. Козацький скарб» видав видавець Мельник.

– Часто питають: «А як ви її писали?» – усміхається Ірина Мацко. – Ні, не сидячи разом за одним столом. Взагалі мене надихнув Богдан Іванович. Це була його ідея. Він більше знає історію. Я більше працювала над сюжетом стосовно спрямування для дітей. Кожен мав свою ділянку роботи, але все обговорювали.

Нема такого, щоби хтось перетягував ковдру на себе. Я знаю що він головніший. Тому що він старший, має більше досвіду. Добре знає історію. Я, можливо, в чомусь іншому сильніша, але тут нема конкуренції. Це просто різне. Не більше, не менше, а саме різне. І ще для співавторства дуже важлива довіра. Я от зараз займаюся тим, що спілкуюся з видавцем, більше маю можливостей ходити на презентації. І тут є довіра – його до мене, а моя до нього. Ми не перетягуємо ковдру – хто більше зробив.

Ірина Мацко помітила, що нині багато письменників видають книжки у співавторстві.

– Як кажуть – одна голова добре, а дві краще, – продовжує письменниця. – Це і різні погляди, і доповнення. Один з одного боку побачить якусь проблему, а другий – з іншого. З того може народитися щось дуже цікаве. Помітила, що ті автори, які видають книжки у співавторстві, мають один до одного довіру. Нема такого, що зійшлися двоє популярних авторів, один на одного мають зуб і вони пишуть. Такого не буває. У тандемі люди не бояться, що хтось зайде на їх територію, не бояться, що їх затьмарять. Навпаки, таким чином автори підтягують один одного. Це підсилює. Я б сама не написала такої книжки, тому що там є багато історичних фактів, в яких я менше «плаваю». А Богдан Іванович у тому сильніший. Я ж з дітьми працюю, знаю, як передати суть тексту очима дитини.