Біля Тернополя з’явилося велике село, яке ще не має назви (фото)

Знайомий запросив на дачу. Спочатку допомогти посадити бараболю, потім шашлики. Першу частину я б з великим задоволенням пропустив, але без першої не було би другої. Тому погодився на обидві.

Він на глобусі пояснив мені, як добиратися. Не так уже й складно – яких сім кілометрів від Тернополя. Здається, садово-дачне товариство «Тернопільське».

Добрався я. Йду центральною вулицею, навкруги роздивлюся. І раптом бачу таке, що очам у першу мить віри не йму. Я звик, що у Тернополі у який бік не глянеш, одним оком обов’язково за купол церкви зачепишся. Але щоб і тут, так би мовити, у полях… Але таки є. Поміж квітучих дерев синіє дах і виблискує на сонці позолотою хрест.

Дійшов я до дачі знайомого і кажу йому:

– Яке ж це у вас тут дачне товариство? Та це ж саме справжнісіньке село. І то доволі велике. Он навіть і церква є.

– І церква, – він мені відповідає, – і газ, і електрика, і навіть інтернет. А будинки які люди зводять, і сам бачиш.

І не просто зводять. Хтось інколи навідується, а хтось вже і постійно живе. Навіть кожна вулиця свою назву має – Покрови, Зелена, Липова, Весела…

Не знаю, як тут узимку жити, а ось у таку пору, таки просто чудово. Район екологічно чистий, тихенький. Неподалік – ліси. Усе цвіте і пахне. А за якийсь час усе необхідне для борщу можна буде зібрати прямо під ногами. І як сказав знайомий, рівень злочинності близький до нуля. Інколи щось і винесуть з якоїсь дачі, але дуже вже це рідко буває. А щоб якісь важчі злочини, то ні-ні.

Ось таке собі велике село недалеко від Тернополя, яке просто ще не має назви.

Марко КЛЕВЕЦЬ, блогер