Categories: Новини

Щоб купити дешевше м’ясо, тернополянка шантажувала продавця

Ми познайомилися на дачній зупинці. Хоча яке там знайомство – я навіть не поцікавився, як її звати. І вона мої паспортні дані не випитувала. Просто двоє людей в очікуванні дачного автобуса.

Усе те, що вдалося зібрати на ділянці того дня, я акуратненько прикрив газетами. Не люблю, знаєте, коли люди своїми заздрісними очима заглядають мені у відра. І треба ж було такому трапитися, щоб усі ті газети я придбав якраз після великого державного свята. Ну ви ж знаєте, як виглядають газетні шпальти у такі моменти. Перші, другі і навіть треті особи області та районів вітають нас і багато бажають. І усі такі усміхнені, усі у вишиванках.

І ось ця жіночка, глянувши на ті лиця, також усміхнулася і промовила:

– А колись за ось таке могли бути неприємності і то великі.

Ну я і сам історію колись вивчав і добре знаю, що у часи, «батька народів» за таке використання газети могли і розстріляти. Але моя нова знайома розповіла мені історію з трішки ближчих часів. Трапилося це тоді, коли дорогий Леонід Ілліч ліз цілуватися до всіх, хто під руку потрапив.

– Молодший брат одружувався, – почала свою розповідь моя випадкова знайома. – Ми поїхали у Вишівець за м’ясом. У ті часи там був дуже великий базар. Ходимо рядами, приглядаємося, приціняємося. Аж бачу – дядько стоїть. А перед ним на прилавку свиняча туша. І видно, що свіженька. Ось тільки править чоловік дорогувато. А біля туші, голова і також свиняча. Голова та лежить на газеті. А там фото – Леонід Ілліч Брежнєв. І тут підходжу я до того дядечка й тихенько шепочу на вушко: «Один дзвінок куди треба і ви не скоро свинину на смак спробуєте». А він на мене глянув, перевів погляд на газету і зрозумів. Бачу, дядько червоніє, потім блідне, тоді його обличчя набирає кольору свинячої голови. Він тоді готовий був ту тушу і так віддати. Але ми погодилися просто на трішечки нижчу ціну…

Тут якраз автобус нагодився. Коли ми у Тернополі вийшли, жіночка, перш ніж сісти у свій тролейбус, несподівано підійшла до мене і так само тихо, певно, як тоді тому дядькові, прошепотіла:

– Багато років минуло, а мені і до сьогодні за той вчинок соромно…

Марко КЛЕВЕЦЬ, блогер

Ruslan

Recent Posts

Пільги на проїзд у Тернополі буде збережено, хоча ціни на електрику та пальне штовхають громадський транспорт в Україні до катастрофи

Пальне дорожчає, електроенергія для підприємств зростає в ціні, а громадський транспорт по всій Україні опиняється…

3 години ago

Тернопільські слідчі СБУ задокументували злочини колаборантки, що підтримує армію рф

Слідчі Тернопільського управління СБУ зібрали доказову базу на ще одну пособницю ворога, яка добровільно співпрацює…

4 години ago

Психолог з Тернополя Володимир Рабінчук став до лав ЗСУ: він ділиться нотатками

Страх смерті в армії ніби легалізований, але такі розмови не популярні, їх стараються уникати. Зазвичай…

17 години ago

На Тернопільщині викрили “волонтера”, який ввіз автівки під виглядом допомоги для ЗСУ

За процесуального керівництва Тернопільської обласної прокуратури викрито мешканця Тернопільщини, який ввозив з-за кордону транспортні засоби…

2 дні ago

«Батьківщина зі мною»: Василь Махно про життя за кордоном і зміни в Тернополі

Чи можна «виїхати з мови», чому важливо зберігати внутрішній баланс і як змінилося обличчя тернополян…

2 дні ago

Електроенергія та пальне добивають громадський транспорт України та Тернополя: навіть сотні мільйонів дотацій уже не дозволяють стримувати тарифи

Поки багато українських міст уже переглянули тарифи на проїзд, Тернопіль кілька років намагався втримувати їх…

3 дні ago