Кілька слів про тих, хто не від світу цього

Можеш вдарити старого, бо знаєш ким він є, але не бий молодого – ти не знаєш, ким він стане, – каже індійська народна мудрість.

Тепер говорити про талановитих людей немодно. Швидше, стало модно говорити про власну «творчу натуру». Нині легко потрапити у такі, майстерно сплетені, тенета «геніальності» співрозмовника. Однак, рано чи пізно помічаєш його нездарність та лукавство і стає гірко: де ті таланти, на які така багато Україна?

У нас вже традиційно склалися стереотипи, що, наприклад, поети і художники мають, у кращому випадку, торочити усім про свої унікальні здібності, а в гіршому – бути пацієнтом як не психіатра, то нарколога. І що творчість – це різновид психічних захворювань. Чим і радо користуються горезвісні симулянти. Акторам причепили ярлик легковажності, а художники – обов’язково мають бути нещасними. Але це, на щастя, не завжди відповідає дійсності.

Талант і мудрість не завжди в ціні. Наприклад, кинутий вислів: «То ти такий мудрий?!!» звучить, як лайка чи звинувачення…

Є версія, що шкільне навчання у його стандартних формах іноді гасить творчий потенціал дитини. Багато визначних людей змогли проявити себе вже після закінчення школи. До слова, варто відрізняти талант від природних здібностей. Талант – це коли людина без підготовки може швиденько зробити те, для чого іншим потрібно вчитися і практикувати роками. Здібності також можна направляти у різні русла. Наприклад, людина із гнучкістю пальців може розвинути хист до музики, а може стати «професійним» злодієм. Є генії як добра, так і зла.

Талановитим важко посеред цього світу, їх часом вважають білими воронами, а вони захоплюються світом і водночас іноді вважають його ненормальним. Напевно, вони так і ніколи не порозуміються.

У народі кажуть, що в обдарованих людей є Божа іскра, що вони не від світу цього. Буває, ними спочатку захоплюються, а потім… знищують. Люди руйнують усіх, хто не віддзеркалює їх. А генії віддаються своїй творчості. Чим яскравіше згоряє талант, тим довше його пам’ятають майбутні покоління.

Любов ЛАЗУКА