Тернополянка «помстилася» бабусі на ринку за кислий сир

Спека. Молоко кисне, потім кефір знову кисне і підходить сиром. Тому, якщо ви прийшли на базар по молоко ввечері, то зможете купити тільки сир. Але який?

– Пані, у вас сир не кислий? –  запитую в однієї з бабусь, які примостилися під дверима новенького торгового центру, поблизу залізничного вокзалу.

– О, яке кислий? Свіжісінький! – переконує мене і пропонує скуштувати.

Простяє грудку білого сиру на кінчику ножа. Я беру на долоню, куштую. Кислий. Дивлюся на бабцю. Та з надією чекає.

– Беріть, будь ласка, –  просить вона. –  я вже додому хочу. Останнє відеречко залишилося.

Тут вже не скажеш, мовляв, сир в тебе кислий, несмачний. Шкода її. Але купувати, а потім викинути, бо недобре, не хочеться теж. Та й в тому синьому відеречку кілограмів 5 залишилося. То мені забагато. Тому я чемно дякую і йду далі. До її сусідки. А до цієї вже підходить якась інша пані.

«Ну, от, –  подумала я. –  може, вона любить кислий сир і зараз весь забере».

Але панянка, скуштувавши сиру, так скривилася, наче то був не сир, а пуд солі. І раптом… вона виплюнула все назад у відеречко!

Я завмерла. Господиня залементувала. Ще б пак! Весь сир зіпсований тепер. Шкідниця швидко десь зникла. Поспішила подалі від прокльонів.

Я теж передумала купувати сир. Пішла в магазин, купила запакований. А коли поверталася на зупинку, то помітила, як постраждала господиня пропонувала «свіжісінький» сир з синього відеречка уже новим покупцям.

Воксана ШВАРЦ