Ходіння по муках або як тернополянин візу оформляв

Дорогі друзі, так вже сталось, що часто пишу на сайті Pro.te.ua про ситуації, які стосуються мене чи моїх знайомих. Цей раз теж не виняток. Мова піде про паперовий хаос і кругообіг довідок й іншого роду паперових підтверджень, які потрібні для отримання візи до “загниваючої Європи”, як кажуть наші східні сусіди.

Почалось усе з того, що мені у мережі потрапив на очі сайт, де досить детально розписано, які документи потрібні, щоб подати заявку на багаторазову візу.

Головним гравцем серед документів був витяг із Львівського архіву, де вказувалось, що моя бабуся була переселеною під час операції Вісла.

Щоб не набивати чужі кишені своїми грошима, спробував зібрати документи самостійно, бо платити 1200 гривень (в середньому) людям, які просто відксерять ваші документи і напишуть замість вас заяву, хотілося менше за все.

Порада – якщо маєте знайомих, які працюють у тій сфері або просто вже здавали документи, то проконсультуйтесь у них, а якщо таких нема, то не соромтесь і надзвонюйте у коллцентр візового центру вашого міста і вам все детально розкажуть.

Як виявилось, безробітному (хто офіційно не працює) треба подавати набагато менше документів, ніж тому, хто трудиться на благо країни. Працюючому потрібно більше довідок, а саме – довідка з місця роботи, довідка про доходи із бухгалтерії, довідка про рух коштів з банку, у той час як для безробітного потрібна тільки остання. Тому якщо важко буде отримати ті довідки чи ви просто не захочете на роботі всім пояснювати, навіщо вам та довідка і куди ви зібрались, то просто напишіть у анкеті, що ви – безробітний.

Ще одним нюансом є те, що потрібна нотаріально затверджена довідка для неповнолітньої дитини про дозвіл на виїзд з країни, навіть якщо вона їде з батьками.

Стоячи у черзі уже в приміщенні візового центру із стосом документів, копій паспортів і ксерокопій інших довідок, я відчував себе приниженим, бо такої кількості паперів я не збирав ще ніколи.

В душі я відчував себе якимось нелегалом, який повинен здати 1000 і одну довідку для того, щоб йому дозволили просто перетнути кордон. У цей момент почав заздрити рядовому громадянину ЄС, який з паспортом може легко і невимушено шурувати по усьому старому світу (прим. Європа) і йому не потрібен кілограм макулатури і купу незрозумілих печаток, щоб кудись поїхати.

Друзі, з такими темпами, як ми ідемо у ЄС, наша держава вступить туди лише тоді, коли усі решта з нього вийдуть.

Микола Z