Тиснути чи не тиснути?

Не скажу, що фанатично стежу за подіями Верховної Ради. Але інколи дозволяю собі поцікавитися, що там відбувається. А кому ж не кортить час від часу подивитися на цирк?

Зауважив якось, що досить часто наші актори розмовного жанру не голосують. Держава видала їм аж три кнопки – «за», «проти» і «утримався». А коли дивишся на підсумки голосування, зауважуєш, що напроти багатьох прізвищ – не голосував.

Важко зрозуміти, чому так. Чи то у депутатів настільки ніжні пальці, що після реєстрації більше не спроможні тиснути на кнопки, чи у момент голосування їх руки зайняті чимось іншим, чи вони просто рідко бувають у сесійній залі.

Чомусь саме третій варіант здається найвірогіднішим. Таке враження, що наші «небожителі» у кафе Верховної Ради проводять значно більше часу, ніж на робочому місці. І не дивно – подейкують, що ціни там «божественні» і асортимент також. Тому і доводиться голові Верховної Ради перед кожним голосуванням закликати народних обранців схаменутися і зайняти свої місця.

А добре люди влаштувалися, ось що скажу. Отримувати таку зарплату і ходити на роботу тільки, щоб сидіти у буфеті, не кожному пощастить.

Мені лише цікаво – хотів би хтось з наших обранців потрапити на стіл до хірурга, який його розрізав би і замість того, щоб закінчувати операцію, пішов би до їдальні насолоджуватися біфштексом? Або проїхатися з водієм, який замість того, щоб тиснути на педалі, витягнув би пакуночок з обідом, який йому у дорогу дала дружина, і почав би перекушувати? Подібних ситуацій можна придумати багато і, мабуть, у жодній з них нардепи не захотіли би бути персонажами.

То чому вони не виконують свою роботу? Їх обирали не для сидіння у буфетах і кафе, а для прийняття законів. Тільки вони надто швидко про це забули. Хоча що тут дивуватися. Кажуть, що у ситої людини вся кров від голови йде у шлунок, тому думати – не спроможна.

Але дивує інше. Хіба ж скажеш, що українці настільки ситі? Таким чином, крові у голові має бути достатньо, щоб думати принаймні кого обирати. Але ні. Міркуємо про те, як би шлунок гречкою потішити. Тому й маємо не законотворців, а гурманів…

Руслан ДОРОТЯК