Культура проти темряви: в Іспанії плакали на фільмах про українських героїв

У великих містах Іспанії відбулися покази  документальних фільмів проєкту «Культура проти  війни» (Culture vs War), який реалізує Асоціація «Дивись українське!» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» та за сприяння Міністерства закордонних справ України, «Мультимедійної платформи іномовлення України». Це шість документальних короткометражних фільмів і один повнометражний, що розповідає про героїзм українців, їхню самоідентифікацію та формування нової нації під час війни.

Хто став героями проекту

Через власні історії митці, які з першого дня широкомасштабного вторгнення росії залишили свою творчу роботу і почали займатися військовою справою, взяли в руки автомати, стали  парамедиками або волонтерами, звертаються переважно до закордонної авдиторії, аби світ ніколи не забув злочини росії проти України.

Серед головних героїв – лідер українського гурту «Антитіла», речник Молодіжної Ради при Президентові України, волонтер  Тарас Тополя, кінооператор, заслужений діяч мистецтв України Сергій Михальчук, фільмографія якого налічує десятки фільмів  з найвищими міжнародними та всеукраїнськими нагородами. Є серія про подружжя одеських фотодокументалістів  Костянтина і Владу Ліберових, які впродовж широкомасштабної війни  майже щодня фіксують воєнні злочини російської армії на території України та стали «очима війни» у світових медіа.

Про українського актора та режисера кримськотатарського походження, заслуженого діяча мистецтв України, заслуженого артиста АР Крим Ахтема Сеітаблаєва. Глядачі знайомляться із  документальними кадрами, відзнятими на полі бою  з видатним кобзарем, лідером музичного гурту «Хорея Козацька», народним артистом України, лауреатом Національної премії України ім. Т. Шевченка  Тарасом Компаніченком, а також із музикантом і письменником Сергієм Жаданом, твори якого  відзначені численними національними та міжнародними нагородами, перекладені понад двадцятьма мовами світу.

Ще потужнішою є мистецька дійсність України у повнометражному документальному фільмі, до якого ввійшли окрім названих героїв кіноновел,  кінорежисер і волонтер Михайло Іллєнко,  військовослужбовці ЗСУ: актори Дмитро Лінартович, Євген Нищук,  Олексій Тритенко, кінооператор-постановник   Ярослав Пілунський та інші. Митці діляться думками, власним військовим досвідом, а їх розповіді переривають моторошні кадри руїн, людських поневірянь, спустошення рідної землі.

Масштаби солідарності: 50 країн і 500 подій

Проєкт «Культура проти війни» стартував у квітні  2022 року і вже перетнув 500 подію, охопивши понад 200 міст 50-и країн світу. Фільми отримали 45 нагород та відзнак на міжнародних фестивалях 21-ї країни світу. Щоб забезпечити максимальне охоплення глядачів, фільми переклали найбільш поширеними мовами: англійською, іспанською, арабською.

Англійська – мова  міжнародної комунікації і третя найпоширеніша  за кількістю носіїв. Переклад найпопулярнішою мовою світу іспанською, робить фільми зрозумілими для понад пів  мільярда носіїв, що мешкають з її офіційним статусом у 22 країнах на 4 континентах. Найпоширенішою семітською мовою,арабською, розмовляють у Західній Азії,та Північній Африці близько 240 мільйонів осіб як рідною та ще 50 мільйонів – як другою. Тепер фільми поширюють на мультимедійних, стримінгових платформах, у youtube та на TV-каналах країн всього світу. До процесу озвучення  залучили професійних перекладачів, а також інструменти штучного інтелекту.

Перекладали фільми  і працювали над адаптацією: викладачі Інституту філології Київського Національного Університету ім. Т. Г. Шевченка- кандидат філологічних наук, доцент кафедри іноземних мов Сергій Петренко і асистент кафедри мов і літератур Близького та Середнього Сходу Юрій Кочержинський.

Авторкою перекладів на іспанську стала перекладачка поезій для двомовної антології української воєнної поезії «In principio erat verbum: Україна. Поезія війни», культурна та громадськa діячкa української діаспори Іспанії, поетеса, членкиня координаційної ради Міжнародної організації «Поступ жінок-мироносиць у діаспорі» Ольга Ледо Галано.

Голос України іспанською

Пані Ольга родом із Запоріжжя — стародавньої козацької землі, з якою вона зберігає глибокий духовний зв’язок, попри те що значну частину життя, з огляду на сімейні обставини, прожила й працювала в іспаномовному середовищі. Це дозволило їй досконало оволодіти іспанською мовою на рівні носія та спеціалізуватися на поетичному перекладі.

Понад чверть століття мешкає в Мадриді, де тривалий час реалізовувалася у професійній сфері як інженер-перекладач.

Від початку повномасштабної війни присвятила себе активній підтримці України: є віцепрезиденткою благодійної волонтерської асоціації «Об’єднуємо серця» та членкинею місцевого творчого об’єднання «Наше Слово». За послідовну громадянську позицію й культурну діяльність відзначена почесним званням «Посол української пісні у світі» та медаллю «Волонтер України».

Від “Фортеці Бахмут” до дубляжу через ШІ

Пані Ольга вважає участь у  проєкті не лише професійним викликом, а й особистою місією,  формою спротиву  ворожому нападу та будівництвом мостів між світами. «Тут поєдналися  поетичний переклад, волонтерство та глибоке усвідомлення стратегічного значення культури в умовах війни, ролі культурної  дипломатії, яка є частиною нашої відповідальності перед країною і внеском у перемогу, що починається з поваги та розуміння України у світі,- сказала перекладачка.

– Як ви вийшли на цей проєкт?

– Історія співпраці розпочалася з перекладу іспанською мовою пісні «Фортеця Бахмут» гурту Антитіла, записаної безпосередньо на фронті в лютому 2023 року. Її художня сила та людська правда були настільки потужними, що вже за чотири дні після прем’єри я створила поетичну й співочу версію іспанською мовою. Саме вона у виконанні Марти Москаль, українки, народженої в Барселоні, здобула Гран-прі Другого Міжнародного  фестивалю-конкурсу «Мистецькі промені України», організованого Лесею Королик-Бойко. Твір, народжений  в окопах, став культурним мостом до іспаномовного світу. Цей переклад згодом став підставою для запрошення від режисерки та продюсерки Каті Кастурі долучитися до перекладу фільму про гурт Антитіла.

Музиканти з перших днів повномасштабного вторгнення стали на захист Батьківщини у складі 130-го батальйону ТРО ЗСУ та брали участь у боях за Київ і Харківщину. Стрічка також показує роботу бойових медиків, які рятували поранених безпосередньо на лінії фронту. А потім продюсерська асоціація «Дивись українське!» довірила мені  повний переклад  документальних фільмів. На початковому етапі кінострічки демонструвалися з іспанськими субтитрами.

З часом команда усвідомила потребу глибшого занурення глядачів у контекст і атмосферу, і прийняла рішення створити повноцінний дубляж за допомогою штучного інтелекту. Всі вірші та пісні я від початку перекладала у поетичній, співаній формах, придатній для живого звучання, що забезпечило інтонаційну й емоційну цілісність меседжу.

Так, у фільмі, присвяченому Сергію Жадану, його поезія зазвучала іспанською мовою в моєму перекладі — голосом, близьким до авторського за тембром і манерою. I ми неодноразово були свідками того, як це слово, почуте глядачами рідною мовою, справляло глибокий, безпосередній емоційний вплив і створювало справжній контакт із аудиторією.

Для мене було важливо, щоб переклад звучав природно для носія цієї мови. Поезія й музика торкаються тонких рівнів душі, створюючи взаєморозуміння не через ментальні конструкції, а через загальнолюдські цінності — біль, гідність, надію, любов. Так виникає справжня міжкультурна єдність без бар’єрів і пояснень.

У фільмі, присвяченому Ахтему Сеітаблаєву, звучить його думка, що «лютий – це найкоротший місяць в календарі, але для нас він став найдовшим, а день 24 лютого 2022 для всіх нас триває і до сьогодні. Однак цей день завершиться. Він завершиться нашою перемогою. Ми повернемося додому, ми відбудуємо наші будинки, зруйновані села та міста. Ми вже це робимо». Зворушливо звучить від героїв документальних фільмів, що у  кожного з нас є клітинка України. «Мова не про «код нації» і навіть не про любов до України. Це про присутність України у Всесвіті через кожного з нас».

Усі ці фільми я пропустила крізь себе, i працюючи над перекладами цих стрічок, я щоразу ловила себе на думці: нас можна вбити фізично, але не перемогти. «Для того, щоб світ і далі існував, нам треба перемогти цього ворога. Підтримка України – це інвестиція у спокійне майбутнє світу», — кажуть герої фільму. – Ми точно переможемо – зброєю і культурою!». Для міжнародного глядача ця істина потребує не лише перекладу змісту, а й емоційної доступності. Багатонаціональний іспаномовний світ мусить почути  рідною мовою про те, як українські митці переосмислюють війну і творять нові культурні сенси у відповідь на вторгнення московії.Трагедія, яка відбувається далеко від  країни проживання, стає ближчою і зрозумілішою. Коли нація опиняється під загрозою знищення, культура набуває стратегічного значення: вона зберігає пам’ять, формує ідентичність і говорить правду світові мовою, яку неможливо ігнорувати.

Робота під звуки сирен

Я тісно співпрацювала з режисером і композитором Кадімом Тарасовим, здійснюючи мовний та художній контроль голосів, згенерованих ШІ. Це була надзвичайно скрупульозна робота, що відбувалася в умовах війни — між Мадридом та Ірпенем, там — під сирени й під час відключень електроенергії.

Окремим викликом стала військова термінологія. Для точності й професійної коректності я консультувалася з Полковником Внутрішніх військ Перу Карлосом Варгасом, адже деякі нюанси зрозумілі лише людям із фаховим військовим досвідом.

Серед ключових фігур, з якими я мала честь співпрацювати й яким щиро вдячна за їхню відданість справі: голова Асоціації “Дивись українське!”, продюсер Андрій Різоль, креативний директор Святослав Різоль, виконавча продюсерка Аліна Краснянська, менеджерка проєкту Євгенія Міщенко, комунікаційниця Ольга Стельмашевська. За словами авторів проєкту, росія активно фінансує кампанії з поширення дезінформації про війну проти України, зокрема в країнах Глобального Півдня, щоб підірвати підтримку України та пропагувати свої наративи щодо світоустрою. Український проєкт «Культура проти війни» є інформаційною та мистецькою відповіддю на ці загрози.

– Як глядачі в Іспанії сприйняли ці правдиві фільми про війну в Україні?    

– Покази документальних стрічок у Мадриді, Барселоні,  Більбао та інших містах — супроводжувалися глибокими дискусіями: глядачі відкривали для себе Україну не через заголовки новин, а через голоси тих, хто воює й творить одночасно. Як іноземні, так і українські відвідувачі ледь стримували сльози, дивлячись на екран та розглядаючи світлини, які показують українських героїв на передовій, трагічні події війни та водночас несуть в собі віру в перемогу України.

При обговореннях йшлося про український спротив. Людей цікавить, чи маємо ми потенціал і внутрішню готовність боротися і протистояти. Паралельно я мала змогу говорити про цей проєкт у радіоефірах, поєднуючи тему культури з моєю волонтерською діяльністю в асоціації «Об’єднуємо серця» (Unimos Corazones UC), яка надає гуманітарну допомогу постраждалим від війни, зокрема дітям. Після таких живих спілкувань глядачі ще більше переймаються і продовжують підтримувати Україну.

Проєкт «Культура проти війни» — це потужний голос українського суспільства й митців, який засвідчує, як мистецтво, історія, національна ідентичність і незламний дух стають зброєю спротиву агресії, засобом формування єдності та свідченням перед світом героїзму й стійкості українців. А переклад цього голосу іншими мовами є актом відповідальності, довіри й віри в те, що світ здатен почути — і що солідарність може стати живою, дієвою силою.».

Ініціатива «Культура проти  війни» із слоганом   «Бути вільними щоб творити!» у сфері культурної дипломатії впевнено рухається далі,  є дієвим інструментом розуміння українського досвіду. Її зусилля спрямовані на розширення культурного діалогу, поглиблення взаємодії  і підсилення підтримки України у світі.

Людмила ОСТРОВСЬКА, Мадрид, Іспанія