Я переглянула фільм на запрошення авторки і режисерки фільму киянки Світлани Кульчицької. Фільм дивишся на одному диханні і з величезним трепетом за долі реальних людей, які не дали обставинам їх зламати, а піднялися і окрилилися на позитиві мистецтва.
Тут всі герої – головні. Вони розповідають про себе, про те як саме творчість народжується, лікує і допомагає пройти кожному свої випробування долі. Олена Маляренко: xeрсoнка, письменниця, волонтерка.
Під час пoвнoмacштабнoго вторгнення росії, пані Олена втратила чоловіка, її хату затопило від пiдривy Каховської грeблi. Але долаючи той біль вона творить щось прекрасне на противагу руїні: вишиває, співає, малює, робить намиста. Вона видала книжку про сьогоднішнє життя в Херсонi «Жизель і мир» і продовжує ділитися своїми надзвичайними творами. У фільмі звучать її слова: «не творити, не робити краси, значить не виконувати своєї місії в цьому чудовому світі».
Володимир Симанишин, колишній стрілець–розвідник Сил спеціальних операцій з позивним «Тихий», із Борщева, що на Тернопільщині: вoїн гeрoй, який під час пoвнoмacштабного втoргнeння працював за кордоном, але повернувся, щоб зaxищати Українy. На Бахмутському напрямку у 2023 році він отримав складне пopaнення, внаслідок якого йому ампутували обидві руки. У фільмі він пояснює, як зміг повернутися до нормального життя.
За пензлика він взявся, коли ще протезів не було. Тут також мама допомогла синові повірити в силу мистецтва. Зворушливий процес праці майстра з палітрою, де від змішування кольорів і відтінків відчувається його улюблений колорит, експресія і професійна педантичність. Зараз він малює чудові картини, мріє таким чином реалізуватися в житті. Хоч раніше не любив малювати. У фільмі він говорить: «Це тебе вже, так би мовити, витягує з тої ситуації в якій ти зараз є. Думаю, що особливо для вiйськoвих дуже потрібна така арт-терапія, і буде потрібна, тому що пoранeних є дуже багато. Творчість чудовий спосіб для того, щоб витягнути людину з хворобливого стану чи мислення».
Пані Світлана Кульчицька прослідковує долі своїх героїв поза фільмом , тому додає, що Володимир уже має виставковий проєкт «Життя з вірою у Перемогу». Один з вернісажів відбувся в Києві в Лаврі. До експозиції є понад тридцять картин, які у виставкових залах Тернопілля та України «промовляють» до людей на чутливій грані двох світів: трагедії війни і радості життя.
Зараз Володимир навчається в Богословській академії на Волині, хоче стати капеланом, щоб не тільки продовжувати своє життя, а й допомагати хлопцям, у яких немає підтримки, аби знайшли свій шлях після поранення.
Ще одна героїня фільму – Тетяна Вітязь: журналістка, яка вже чотири роки живе за кордоном, але це не заважає їй дієво допомагати українцям і Україні. Для себе вона знаходить відновлення в надзвичайних аплікаціях. Ці роботи із рослин викликають стільки гарних емоцій, що навіть складно уявити той простір натхнення, в якому Тетяна знаходиться поки творить. Хоч проблем, за її словами, багато, в тому числі брак коштів, спокою, але ж не настрій робить людину, а людина його підтягує до себе.
– Зараз усі українці живуть посеред болю, гніву, інколи безсилля. З цими емоціями потрібно якось впоратися, і дуже добре вміти їх змінювати, – говорить режисерка Світлана Кульчицька.- Особисто мені допомагає творчість: я не просто люблю малювати, фотографувати, знімати і монтувати відео, це міняє мій внутрішній стан.
Власне, перший фільм цього циклу і був про лікувальну силу мистецького рукоділля з власного досвіду та практики моїх друзів. Там був приклад малювання на паперових коробках, за що мені дякували, бо людей у творчості інколи зупиняє брак матеріалів. Якщо виникне бажання малювати, фотографувати, щось зліпити, пошити, то зробіть це. Відчуєте на собі зміни в емоційному стані.
Навіть стихійно малювати кульковою ручкою в зошиті може виявитися терапевтичним. Навіть якщо ви візьмете улюблений колір і замалюєте ним аркуш, це може виявитися ліками від душевного болю. Для відновлення завдяки творчості не результат на папері важливий, а вміння керувати своїм настроєм і емоціями. Зараз дуже потрібно вміти підтримувати себе самостійно в досить різних випадках. Тож перший фільм мав на меті надихнути глядачів зайнятися творчістю собі на здоров’я і був запрошенням розповісти свої історії в підтвердження моїх слів. Бо я малюю, а хтось співає, хтось грає на музичних інструментах, хтось фотографує чи займається гончарством. Я мрію створити багато серій на продовження цієї теми.
– Чому саме така подача матеріалу – розповіді самих людей про свої внутрішні проблеми і виговорювання їх на камеру в процесі занять художньою творчістю?
– Бо це один з найкращих способів максимально донести вплив творчості на людину. Щоб глядачі не здогадувалися, що відбувається з героями фільму, а все детально почули. Адже кадри демонструють як в процесі змінюються емоції і психологічний стан, з’являється відчуття гармонії зі світом.
Її фільмографія складається з 12 документальних фільмів, 6 мультфільмів, 5 художніх фільмів.Пані Світлана з вдячністю розповідає про команду за кадром, без якої не було б кадру.
– Зазвичай, я монтую сюжети, які планую з операторами, але у другому фільмі Олена Маляренко знімала себе самостійно. Тетяну Вітязь знімала її подружка. Володимира Симанишина і Надію Симанишину знімали оператори Костянтин Мохнач і Михайло Лєбєдєв. Ще за кадром композитор Ігор Ратушний, оператор Олександр Плотников. Що стосується підтримки, то я була би щаслива її мати. Але поки що працюємо на власній ініціативі, тому що хочемо поширити інформацію про те, як можна відновитися завдяки творчості.
– Вдячність глядачів і натхнення для нових учасників серіалу «Творчість, як ліки». Для мене важливий стан, ті зміни, які відбуваються в мені, усвідомлення, що я можу впливати на свої емоції, набиратися внутрішньої сили, поліпшувати здоров’я. Бо не емоції повинні нами керувати, а ми повинні впливати на них через свої думки. Моїм маніфестом зараз є потреба творчістю повертати людей в повноцінне життя, після втрат і стресів війни, наближати мир у душах потерпілих і це робитиму до нашої перемоги. Всім бажаю здоров’я і натхнення до творчості.
Людмила ОСТРОВСЬКА
Зміни до рішення «Про врегулювання питань забудови» внесли на засіданні виконавчого комітету 19 серпня. Вони…
У Заліщицькій громаді триває розслідування спалаху гострої кишкової інфекції, який стався у ТОВ «Футбольний центр…
За позовом Бучацької окружної прокуратури Монастириський районний суд Тернопільської області витребував на користь територіальної громади…
Прокурори обласної прокуратури подали позови до суду в інтересах держави до Бережанської міської ради, які…
Ринок праці постійно змінюється, а разом із ним змінюються й потреби роботодавців. Щоб краще розуміти,…
Хмельницький апеляційний суд залишив без змін вирок двом обвинуваченим — жителям Тернопільщини. На час вчинення…
View Comments
Дуже вдячна автору статті Людмилі Островській за якісний текст. Дякую спільноті ПРОТЕ.ua за підтримку інформації про цей спосіб відновлення і трансформації думок, стану психіки і навіть фізичного тіла. Бо це дуже потрібно зараз українцям.
Бажаю вдячних читачів і гарних статей надалі.
З повагою і вдячністю, Світлана Кульчицька.