Тернополян пропустили до могили Степана Бандери тоді, коли назвали його батьком

Тернопільська письменниця й художниця Ганна Осадко у Мюнхені відвідала могилу Степана Бандери.

Того дня вхід на Лісовий Цвинтар був заборонений через бурю, що була нещодавно, багато дерев повалило. Німці відмовилися пускати будь-кого.

«Але нам вдалося, – розповідає Ганна Осадко. – Коли охоронець запитав: «А до кого ви?», ми випалили: «До Степана Бандери!»

– А хто він вам?

– Батько!

… до батька – пустили».

Перебувати у Мюнхені і чи провідати могилу Степана Бандери – Ганна навіть не сумнівалася.

«Наша родина патріотична, – розповідає письменниця. – Ми з чоловіком були в УНА-УНСО. Моя дочка Софія в організації «Пласт». Діди Сашка були в УПА у бережанських лісах».

Ганну Осадко дуже вразив цвинтар Вальдфрідгоф у Мюнхені.

«Лісовий цвинтар – це щось дивне для галичан, – продовжує вона. – У дуже великому старому лісі де-не-інде стоять могили. Це дуже різниться від наших галицьких пафосних цвинтарів з мармуром, надгробками і склепами. Там усе так просто – ти опиняєшся в тому лісі біля невеличкого камінця чи біля хреста».

На цьому кладовищі поховані знакові люди для країни і світу. Поховано багато героїв, лідерів визвольного руху.

«Це все якось дуже правильно, дотульно, – ділиться Ганна. – І оцей білий  хрест на могилі Степана Бандери – без пафосу, все обставлене українськими прапорами. Видно, що люди приходять і для них це важливе. Це – місце українського паломництва».

Біля могили Степана Бандери Ганна згадувала про свого чоловіка Олександра, який загинув під час виконання бойового завдання на Донеччині.

«Стояла і думала, що чоловік, мабуть, теж хотів бути б на цьому місці зараз біля мене, – каже Ганна Осадко. – Я усміхнулася – думаю, що там, на небесах вони вже познайомилися ближче – Саша і батько наш – Бандера».