Тернопільські пенсіонери розповіли детективну історію про дерева, за які їм пропонували великі гроші

Ми з дружиною – члени садово-городнього кооперативу «Вітамін», який належить до сільської ради села Підгородне Тернопільського району, вже більше 30 років. Самотужки побудували дачний будинок, виростили сад, дуже любимо квіти. Але основною прикрасою дачі були дві красуні – сріблясті ялинки, обвішані шишками, наче прикрасами. Тут кожної весни вили свої гнізда ластівки. Нам у свій час пропонували за них великі гроші. Гроші, звичайно, потрібні, але вони, як вода. Є і через деякий час немає. А ялини – це прекрасна частина природи, яка створює свій мікроклімат, тішить душу. Тому відмовлялись від цих пропозицій. Хай ялиночки ростуть коло нас!

Нещодавно наша директор кооперативу зателефонувала і повідомила, що має відбутися обрізка дерев, які ростуть вздовж електричних мереж, назвавши дату без вказання часу. Обрізку мали проводити двоє найнятих працівників під керівництвом директора кооперативу.

У вказаний день ми приїхали і досить довго працювали на дачі, наводивши порядок після зими. Закінчивши роботу, поїхали додому, вирішивши, що ніхто вже не приїде. Проте через деякий час, приїхавши на дачу, застали жахливу картину. Замість красунь-ялинок побачили оголені, пошматовані стовбури, обрізані навпіл. Уся територія дачі була завалена зрізаним гіллям, обрізками стовбурів, клумби із посадженими квітами було понищено, погнуто та зруйновано частину огорожі. Вразило і те, що був обрізаний наш горіх, який росте далеко від дороги в глибині дачі, і який аж ніяк не був перешкодою для електроліній.

Ми були у розпачі! Як піднеслася рука у тих, хто це зробив? Як можна було це вчинити без нашої присутності як власників? Як могла директорка кооперативу, обрана стояти на захисті екології, таке допустити? Хіба не можна було, для прикладу, запропонувати нам замінити дроти ізольованим кабелем, щоб не нищити дерев? Ми б за це заплатили.

Два дні ми з дружиною – люди похилого віку, з тяжкими захворюваннями збирали понівечені гілки, обрізки стовбурів. Назбирали цілу вантажну машину. Тепер не знаємо, куди це везти? Адже спалювати заборонено. І гнів, і сльози, і розпач, просто крик душі!!! Ми зателефонували директорці та сказали, що скоєно ряд правопорушень, з якими можна до суду звернутись, на що отримали відповідь, мовляв, що їй все одно, вона нікого не боїться, що за це їй нічого не буде. Отож, звертайтесь, куди хочете. Зі слів директорки, вона навіть бачила, як ми від’їжджали, подзвонила нам, навіть дзвінок сфотографувала. За що ми справно платимо членські внески? На дачах замість огорожі – понівечені, розкрадені її залишки, а замість дороги – напрямок і більше нічого…

Тому вирішили написати про все. Звертаємось до членів кооперативу. Не будьте байдужими спостерігачами, не стійте осторонь, адже те, що сталося з нами, може статися з кожним із вас.

Василь і Світлана БЕРЕЗИ, члени кооперативу «Вітамін»