В унікальному селі Тернопільщини колядники зірку замінили тризубом

У Яблунові Копичинецької ОТГ, що в Гусятинському районі  відбувся перший фестиваль  пісень і традиційних дійств  Новорічно-Різдвяного циклу «З колядою в Яблунів». Не бракувало тут галасливих, дружних  компаній  з Віфлеємською Зіркою, вертепом, масками, костюмами, у яскравих вишиванках і українських барвистих хустках. Усі вони виконували головне завдання в Різдво – славили  Христа, співаючи колядки, розповідаючи про з’яву Месії, віншуючи  на добро і благодать, на спасіння, визволення, на добро та мир.

Прославляли Новонародженого і ті,  хто виступав та віншував із сцени, і хто сидів у глядацькій залі, аплодував і співав разом з артистами  відомі народно-релігійні твори. Треба було бачити, як зал підтримував п’ятикласників Хоростківської опорної школи, які вперше в житті із вчителькою Вітою Желізняк  вийшли на сцену в такому велелюдді. Їм  все вдалося: і  прослава новонародженого Ісусика, і вітальні вірші, і вальсова метелиця. Гарне враження залишив після свого виступу ще один колектив  із Хоросткова – хор  під керівництвом Наталі Березюк.

Представницько виступила  Яблунівська мистецька школа зі своїм очільником  Мирославом  Шевчуком.Хор вчителів «Яблуневий цвіт», дитячий ансамбль, сольні виступи вихованців школи   гідно вплели перлини народної творчості у віночок шани Господу та його Пресвятій Матері.

Веселими і сповненими надій на нові врожаї, на добробут у родині, на здоров’я рідних і близьких були колядки  різновікових   колективів Мишковецького  та Гримайлівського будинків культури. Колядки фіксували  бажання, колядники відтворювали їх в ігровій формі. У глядацькій залі   було відчутно, що  наші пращури, залишаючи у спадок обрядові дійства, пісні тематики нового літочислення, вірили в просте-хороше, не зазираючи за тридев’ять земель, раділи  тим, що було, вірили в краще, бажали цього один одному.

Вертепи із  Тудорова  та Сухостава проганяли чорта з Іродом, щоб жилося світло і щасливо в Новому році. Цікаво, що  вертепівці із Сухостава  зірку замінили тризубом.

Св. Миколай (роль якого  виконує понад шість років Віталій Громовик)   з Ангеликами  запевнив, що захищатиме всіх діток і просив, щоб вони були чемними, чим і зірвав шквал аплодисментів. Вертепу цього села 50 років. Колись в ньому були батьки і діди  нинішніх артистів. Всі ролі пройшов від Ангелів до Чорта  Степан Нападій, який уже років десять в колективі. Його вивернутий кожух з дзвониками зі всього світу, як він каже, важить 15 кілограмів.  Світлі сили у Вертепі перемагають зло, але хлопець цьому лише радіє. Вертепівці люблять ці свята за можливість спілкування з односельцями, за захоплення їхніми костюмами, за  те, що світло  Віфлеємської зірки, завжди несе радість, як і   духовні твори, присвячені створенню світу, народженню і возвеличенню Спасителя.

Неймовірно сильну, красиву колядку з євангельським сюжетом про радість народження  Ісуса Христа виконали   вихованці Оришківського  вокального ансамблю «Перлина»  під орудою Петра Ненчина. Катя Микитейчук, Юлія Білан, Дмитраш Марія, Ленчишин Денис, Возний Петро, Підгородецький Михайло, Гуменна Марія, Ленчишин Марія  співають не тільки на  релігійні свята, а  й на  урочистостях в селі, школі. А їхні батьки беруть участь в церковному хорі.

Художній керівник народного фольклорно-хорового гурту «Джерело», який діє тепер при центрі культури, дозвілля і спорту Коцюбинської ОТГ, Михайло Чайка сам колись прийшов  співати  в цей колектив 35 років тому. Тепер уже друге покоління вихованців готує до виступів. Керівник тішиться, що в дітей є бажання розвивати талант, вивчати історію пісень рідного краю. Колядку, яку вони виконують записали від односельчанки  Марії Стецької, яка була посвітянкою.

– Завдання колективу незмінне – відтворити  давні традиції, обряди, звичаї, танці, пісні, – говорить керівник. – Ми в репертуар беремо давні колядки, які вдалося записати від старших просвітян, які колись були в УПА. Коли голова ОТ, священник і управління культури працюють в одному напрямку, то нам багато вдається зробити. Ми в себе кількагодинний вертеп робимо в ці дні. Завдяки фестивалям, не залежно де вони  відбуваються: в Києві, Тернополі чи в селі – відчуваю себе етнічним українцем. А  дітям це цікаво, щось бачать такого, що ми не робимо, самі демонструють свій талант.

Такі фестивалі дуже потрібні, бо вони об’єднують, роблять нас сильнішими. Війна в країні гібридна, культура стала також одним із фронтів. Ми мусимо пропагувати народні пісні, обрядові дійства. Допоки живе коляда, щедрівка, українське слово, допоки ми, як нація, незнищенні. Хотілося б , щоб таких ентузіастів-організаторів культурних заходів  підтримували на рівні області, міністерства культури України. Радісно приймали глядачі учасників фестивалю з Тернополя дует «Криниця добра» – Ярославу Декалюк  та поета-пісняра  уродженця Яблунова Івана Кушніра.

Колядки та щедрівки лунали кілька годин і глядачі не лише слухали, а й співали разом з виконавцями.  У віншувальному розділі  лейт-мотивом звучали слова:

З Різдвом Христовим вас вітаєм,
Щастя, здоров’я ми вам бажаєм.
Хай Ісус маленький, що родився нині,
Зішле щастя й долю нашій Україні.

Цей фестиваль  став родинним святом. Зрештою, саме таким і задумували його організатори – директор місцевого  будинку культури Іван Матіяш  та  викладач  Яблунівської мистецької  школи  Андрій Гарасюк .

– Вже років чотири поспіль у ці  святкові дні ми робили концерти своїми  силами ,- розповідає очільник закладу культури. – А цей рік ми вже прожили в об’єднаній територіальній громаді і хочеться, щоб люди долучалися до спільної справи. Саме на таких заходах можуть бачитися і дорослі, і малі, знайомитися, привітати одні одних,  дізнатися  про талановитих людей свого краю, сусідів.

– У перспективі, сподіваємося, долучаться до нас і колективи з області, – продовжує  пан Гарасюк. – Хоч тоді доведеться  значно розширити програму. Перший фестиваль зміг прийняти понад десять колективів з програмами 10-15 хвилин. Дуже багато талантів у наших селах. Творчим людям потрібна сцена, глядачі, аплодисменти, тому дійство і розраховане на кілька годин. Коли народ  разом  співає, то  й працюватиме разом. Односельці проявлятимуть ініціативу, братимуть  на себе відпвідальність. Ми вдвох не змогли б провести це свято, без активістів, які зголосилися забезпечити музичний супровід, освітлення, створити фотозони, декорувати  сцену, прикрасити  ялинки, що створює неповторний святковий  настрій. А в нас ще й кухня є для всіх – 150 літрів юшки, казан плову. Це також здружує громаду. Сподіваюся, воно приживеться і це стане ще однією традицією нашого села.

До речі, вже традиційними стали тут три фестивалі української пісні, які щоквартально відбуваються в селі з ініціативи Івана Кушніра. Цей четвертий – дає надію на визнання Яблунова – найфестивальнішим селом України із занесенням до Національного реєстру  рекордів України.

Людмила ОСТРОВСЬКА