Вражаюче видовище і звук – у Карпатах тернополянка почула одночасно 146 трембіт і рогів

В Івано-Франківську встановили рекорд України із наймасовішого одночасного трембітання.  Реєстратор Національного рекорду Тетяна Розвадовська зафіксувала 146 трембіт і рогів.

Картина була вражаючою. Люди з цим музичним  інструментом стали  у велике коло і одночасно почали грати. Ліс трембіт довжиною від трьох  до трьох з половиною метрів  видавав такий  звук, ніби заграв  оркестр з  багатьох органів.

Подія об’єднала людей різного віку і фаху: музикантів,  акторів, військових, поліцейських, студентів, медиків, пластунів, добровольців, туристів, горян-гуцулів, іноземців. До цього аналогічний рекорд з масового трембітання встановили у 2016 році  на Закарпатті. Тоді в сусідній області вдалося зібрати в Рахові 56 трембіт. Королева  гуцульських музичних  інструментів, яка сягає до 8 метрів, визнана  Книгою рекордів Гіннеса найдовшим  музичним духовим інструментом  у світі. І зберігся він лише в Україні.

– Люди, ми маємо знати, що ми унікальні, що ми вміємо об’єднуватися, що ми можемо показати світові свою неповторність, – сказав на велелюдді  ініціатор ідеї заходу,  музикант рок-вар’єте “КораЛЛі” Мишко Адамчак. Він розповів, що колектив використовує трембіту в своїй творчості впродовж 15  років. З її звучанням ознайомили слухачів з країн  Європи та Японії. Музикантові дуже хотілося показати,  яке потужне це мистецтво і  яка живуча українська традиція  і приурочити це до  Різдвяних свят. Аби зібрати трембітарів, учасники “КораЛЛів” кинули клич в соцмережах.  На заклик відгукнулись і професійні музиканти, і  чимало людей, які за два тижні  навчилися грі на трембіті у студії гурту. Опанував мистецтво гри  і мер Івано-Франківська Руслан Марцінків, який теж долучився до трембітання з інструментом. У заході взяли  участь  не лише представники  з Прикарпаття, Закарпаття,  Верховини, а й з Рівного, Львова, Тернополя, Києва, Дніпра. Андрій Лоза приїхав трембітати із Бахмута Донецької області.

Трембітар Юрій Тафійчук вже вдруге бере участь у встановленні такого рекорду. Вперше він заграв разом з п’ятдесятьма шістьма трембітарями у Рахові. Сам музикант з Верховинщини. Каже, його родина виготовляє усі гуцульські інструменти. Йому трембіту робив  із смереки тато.

Виявляється, дуже складно  зробити цей простий на вигляд інструмент без  вентилів і клапанів.

– Це  як ритуальне дійство. Доводиться тижнями блукати лісом, щоб знайти громовицю, — каже син майстра. –Це, так зване, резонансне дерево. Найідеальніше смерека. Вона  добре колеться, має сильну енергетику, не тріскає.  Деревина після удару блискавки — суха, бо крізь неї пройшло декілька десятків тисяч вольт. Майстри  переконані, що з небесним громом дереву передається голос Творця, звук її відганяє нечисту силу, – продовжує трембітар. – Спершу потрібно розколоти стовбур на дві частини. Лезо топірця заганяють в деревину лише не більш ніж на 15 сантиметрів. Треба  бути дуже обережним і уважним, це  ювелірна робота. Якщо деревину не виходить розчахнути на дві однакові частини, інструмент можна викинути. Він не звучатиме. Далі — вибрати серцевину з обох половинок заготовки. Лише уявіть: заготовка для інструмента важить десять кілограмів. А сучасна готова трембіта — щонайбільше три. Тобто треба вручну вишкребти близько семи кілограмів деревини. Товщина стінки трембіти  має бути 2 міліметри. Щоб перевірити, чи робота виконана добре, треба поставити  кожну половинку біля вікна проти сонця. Якщо рівномірно просвітлюються — значить, робота бездоганна, – поділився таємницею гуцул. – Готові половини трембіти з’єднують берестою з ясену, а щоби дерево не чорніло, трембіту покривають декількома шарами лаку.

До речі, мундштук трембіти називається пищок, розтруб — голосник, а розширена частина — голосниця.  Мундштук повинен бути яворовим: через солодкий присмак цієї деревини такий мундштук приємно прикладати до губ.

Ще один секрет я дізналася,  що трембіта має плакати, і такий інструмент не кожен майстер може зробити.

– Найкраща довжина для трембіти – 3 метри і 15 сантиметрів. Секрети я маю. Батько мені встиг передати в останні хвилини перед смертю, – зазначив  трембітар Василь Грималюк.- Перед використанням трембіту вимочують у воді, тоді вона видає кращий звук. А якщо її залити гарячою сироваткою, як це колись робили вівчарі, звук нагадуватиме орган.

– А ще в горілці вимочують, тоді файно звучить,- додає Андрій Василів трембітар із Надвірної, який з великою любов’ю  розповів про значення і силу трембіти.

– У давні часи гуцули використовували її як сигнальний і комунікаційний інструмент. Трембіта була не тільки мобільним зв’язком, а й  першим годинником для наших  пращурів. Пастухи в полонинах могли визначити час лише за тінню, яку відкидав інструмент.  Гудіння трембіти сповіщало про початок і кінець робочого дня, народження дитини, смерть, наближення ворогів. Воно повідомляло про вихід отари в гори, початок роботи плотогонів. Гуцули приходять на світ зі звуками трембіти і відходять з ними. Мелодії для різних трафунків різні: є хрестильна, весільна,  пожежна. Але головна її функція – зв’язок чабанів з поселенням, з отарою. Для відгону вовків від отари є одна, для ведмедів – інша. А ще трембітували парубки, висловлюючи свою любов до дівчини. Совіти дуже знищили нашу культуру. Скажімо, коли йшла червона облава,  люди трембітали, щоб сотня в горах могла перейти і заховатися. Коли  армійці це зрозуміли, то приходили, забирали, ламали інструмент. Тоді трембіту було мати, як рушницю, треба було реєструвати і лишень начальство з району вітати, – завершив розповідь Андрій Василів.

Пані Надія приїхала із села Жаб’є, що на Верховині. Там зі своїм інструментом, що називається Карпатський ріг, ходять колядувати.

– Без трембіти в гуцулів немає коляди. Йдуть до церкви спочатку, а потім колядують священнику. Тоді й трембіти грають. А колядують – не менше години. Потім йдуть по різних хатах. Снігом засипані гори, йти далеко, то ми подаємо вітальні знаки, щоб люди були вдома. А вони нам відтрембітовують, що будуть триматися хати, – сміється жінка.

– Аби добре грати, треба мати добрі легені. Тримає ще ремінь-черес, його треба тугіше затягнути, – розповів один із учасників заходу Микола Павук з Делятина. – Раніше  найдосвідченіші чабани навіть передбачали погоду. Особливо добре інструмент відчуває дощ та грозу.

– Щоби заграти на трембіті, потрібне не лише вміння, а й неабияка сила, – сказав  майстер Василь Фурдь із Міжгір’я.

У мелодії 146 трембіт  влився і голос тернопільської. Мандрівник, автор проекту ФайноБус  Ромко Задорожний приїхав на запрошення Мишка Адамчака і  «вигуляв» трембіту друга, якому не випало взяти участь в рекорді.  Це був його перший вихід між люди з цим інструментом,  але навчання дало свої плоди. Пан Задорожний  з учасниками дійства  здійснив майже двогодинний  урочистий похід з цією неповторною музикою визначними місцями  центру Івано-Франківська..

– Не дуже легко трембітати і йти. Після цього трохи зводить щелепи і відчуваю напругу в руках. Але я вловив , що висота звуку залежить  від того, наскільки сильно вдувати повітря.  А взагалі труба видає діапазон звуків  до трьох октав. Мені дуже хотілося спробувати свої сили   в цьому новому для мене мистецтві. А натхнення і впертість , цікавість і можливість долучитися до неординарної події – зробили свою справу. Я це зробив. Може це звучало не так красиво, як у гуцулів, але я став учасником рекорду України. Приїхав сюди із сім’єю, мої діти бачили, тішилися, що ми стали  хоч на деякий час однією українською спільнотою, об’єднаною  звуками цього унікального музичного інструменту. Лишилося незабутнє враження.

Тепер лише в музеях та на  фестивалях і ярмарках можна побачити справжні ансамблі з етнічними інструментами.  Але таку кількість трембітарів і таке розмаїття трембіт, як 25 грудня в Івано-Франківську, ви ніде більше  не побачите. Рекорд на те й рекорд.

Місцеві журналісти мені розповіли , що  під час новорічно-різдвяних свят франківці  запланували встановити кілька рекордів. Крім наймасовішого трембітання,  тут був зафіксований і рекорд на   Святого Миколая, коли    понад 2 тис школярів  одночасно засвітили ліхтарики і заспівали пісню “Ой, хто, хто Миколая любить”. Запланований іще один рекорд – “Парад різдвяних зірок”.  Активісти міста і області  утворять святкову ходу із саморобними зірками у руках до Вічевого майдану, де того дня лунатимуть колядки.

Людмила ОСТРОВCЬКА, Тернопіль-Івано-Франківськ.