Пенсіонер з Тернопільщини має колекцію речей, які в радянські часи соромилися купувати

Роман Островський ховає презервативи між книжками

— Раніше називали збоченцем, тепер кажуть на мене “поцілуйчик”. Коли вітаю когось із днем народження, то завжди бажаю багато кохання і поцілунків, — каже 69-річний Роман ОСТРОВСЬКИЙ із Копичинців Гусятинського району на Тернопільщині. Має колекцію презервативів і протизаплідних засобів радянських часів. – пише “Газета по-українськи”.

У Тернополі в кафе чоловік виймає із поліетиленового пакета презервативи, запаковані у пожовклий папір. Підписані 1981 роком. Розкладає їх на столі.

— Я взагалі плюшкін, — продовжує. — Маю багато старих речей, антикваріату. Коли знайшов ці презервативи, жінка сказала: “Викинь той стид”. Відмовився, бо це вже історія. У радянські часи це була закрита тема. Почав купувати їх, коли жив у Чернівцях. Як заходив в аптеку, слідкував, чи поруч ніхто зі знайомих не стоїть. Та й до продавщиць треба було придивитися, бо старші могли засміяти. Одна мені казала: “Молодий, а таким займається”. Тоді презерватив коштував 4 копійки, а хлібина — 16. Вони були не в усіх аптеках. Коли натрапляв, то брав із запасом.

На початку 1980-х чоловік із родиною переїхав до Копичинців. Викладав народознавство та етику і психологію сімейного життя для учнів 10-го класу.

— Останній предмет читав рік за офіційно затвердженою програмою, — розповідає Островський. — У ньому є тема “протизаплідні засоби”. Ходив по всіх аптеках і купував усе, що тільки міг знайти. Згодилася і колекція презервативів, що мав удома. Показував учням і вчив, як правильно користуватися. Деякі школярки не соромилися, питали: “А коли будуть практичні заняття?”

Згадує, як показував учням діафільм “Азбука для двох”.

— Отримали його з Москви 1985 року, — каже. — Там показували пози під час сексу. Стрічка всіх цікавила, бо цю тему в Радянському Союзі забороняли. Коли дізналася директор школи, сказала: “Батьки на вас написали скаргу”. Відповів, що читаю предмет за планом, а діафільм отримав із Москви. Вона послала на кафедру психології педагогічного інституту: “Розкажіть, про що з дітьми на уроках розмовляєте, а вони нехай зроблять висновки”. Після розмови вони написали рецензію: “Лекція актуальна. Побудована на наукових засадах. Відповідає сучасним вимогам”. Після цього ніяких питань до мене не виникало.

Роман Карлович відкриває одну з пачок презервативів. Вони стали коричневими. Один розсипається на столі.

— Гума тримається 100 років. А від цієї лишився лише обідок, — говорить Роман Островський і витирає стіл серветкою. — В інших пачках презервативи ще не такі старі. Зберігаю їх між книжками. Раніше ховав там від сина, а тепер — від дружини. Каже мені: “Ти такий старий, тобі вже того треба?”

“Є город, сад, а він кудись їздить”

Роман Островський закінчив хімічний факультет Чернівецького державного університету. Одночасно вчився у Школі молодого журналіста. Працював на Чортківському районному радіо. Потім учителював. Зараз — пенсіонер.

— Часто їжджу на тренінги з журналістики та фотографії до інших міст, — розповідає Роман Островський. — Спочатку люди дивуються, що приїхав такий старий чоловік учитися, та за кілька годин спілкування все внормовується. Знайомі пенсіонери деколи мене не розуміють. Кажуть: “Є город, сад, а він кудись їздить”. Щоб дружина на дорікала, перед кожним тренінгом стараюся виконати всю роботу. Тоді їду зі спокійною совістю.

Автор: Наталія ЛАЗУКА