Тернополянка снідає з дітьми на вулиці

Тернополянка Ліза М. з певних причин не називає свого прізвища. Три літа поспіль вона практикувала з дітьми сніданки на вулиці.

– Снідаємо на вулиці лише влітку, коли очевидно, що день обіцяє бути надто спекотним, щоб погуляти пізніше протягом дня, –  розповідає Ліза. – То ж ми гуляємо, снідаючи.

Ми брали із собою булочки з місцевого супермаркету або хліб із сиром з дому. Я не дуже люблю фантазувати по кухні, але підозрюю, що можна було би брати ще, наприклад, овочі, сир і котлетки, загорнуті в лаваш, або в контейнерах для їжі носити з собою щось серйозніше, що недовго готується. Моїм дітям важко всім однаково вгодити.

Щоб поїсти надворі, Ліза шукала тихі місцини. Тому реакції перехожих на собі не відчула. Каже, що діти таке дуже люблять.

– Часто просили про сніданок на вулиці тоді, коли я того не планувала – наприклад, тому, що ми прокинулися надто пізно і спека на вулиці добряче розійшлася, – продовжує мама трьох дітей. – Їли ми в двориках, де є лавочки. Тільки не в під’їздах. Пакетики, кульки викидали в смітник – мої діти добре знають, що аби де ми їх не викидаємо. А великі шматки хлібо-булочок, котрі не втримував хтось із дітей в руках, ми підкидали поближче до місця трапез голубів.

Ліза також обов’язково снідає з дітьми.

– Як таке можна пропустити? – сміється. – А ще – хто рано встає, той більше встигає зробити справ.