Чому тернополянка не хоче балотуватися у народні депутати

Парламентська конференція за участі  регіональних ЗМІ для ознайомлення з роботою Верховної Ради України  була, власне, присвячена підбиттю підсумків  восьмої сесії восьмого скликання. Закінчення політичного сезону  з різних точок зору народних депутатів склало загальну картину плідної роботи сесії. Бо хто ж, як не народні обранці, можуть визнати помилки чи нагадати про здобутки.

За програмою нашого прес-туру  було відвідання  ложі преси, з якої ми побачили напівпоророжній зал і вервечки депутатів, які никали рядами, обнімалися, цілувалися з колегами, показували квитки на канікули,  дехто додивлявся сни у зручному кріслі, а дехто доїдав у переповненому буфеті Верховної Ради. Отак якось виглядала ця картина передостаннього  дня роботи парламентаріїв. При нагоді  дисципліну на робочому місці слуг народу обмовляли  на зустрічах з депутатами і не тільки. Але про це згодом.

Найцікавішим місцем для журналістів у будівлі під Куполом, як на мене, є другий поверх, кулуари Верховної Ради. Там на прес-пойнті  депутати змінювали один одного, виступаючи із заявами щодо ситуацій з різних проблем – антикорупційного суду, виборів ЦВК, пошуків нових можливостей у відповідь на гібридну війну та інше.

Представник президента у Верховній Раді Ірина Луценко разом з головою  Комітету ВР з питань податкової і митної політики, нардепом  фракції БПП Ніною Южаніною тішилися перед камерами  тим, що нарешті домоглися реєстрації законопроекту про  введення податку на виведений  капітал замість податку на прибуток. Проблему обговорювали в різних ешелонах влади  впродовж двох років, але нічого не придумали, щоб насправді українська економіка, особливо середній і малий бізнес, могли оздоровитися і почати реальне зростання.

Саме цей законопроект, за словами заслуженого економіста України, треба прийняти для того, щоб у 2019 році знизити податкове навантаження на бізнес і стимулювати розвиток економіки в країні. Цьому і допоможе вирішення ситуації  з введенням податку на виведений капітал замість податку на прибуток. Пані Южаніна дякувала  з трибуни  прес-пойнту всім, хто долучився до розробки і  реєстрації законопроекту.

Ірина Луценко підійшла до журналістів, які засипали її різноплановими питаннями, оскільки вона активно бере участь у вирішенні багатьох проблем  Верховної Ради. З цієї світлини ви розумієте, що доступитися до пані Луценко було складно, та мене й не зашкалювало одержати відповідь, до того ж  пані  мала вигляд стомленої і я не чекала, щоб дізнатися більше про Міністерство ветеранів, куди вона обіцяла, що оберуть найдостойнішого.

Натомість,  зустріла в кулуарах нашу землячку з Підволочиська  голову комітету ВРУ в закордонних справах Ганну Гопко. Громадянська мережа “Опора”  за кількістю ухвалених законопроектів визначила позафракційну  Ганну Гопко в трійці лідерів.

– Про відпустку поки що не йдеться, – відмахнулася від настирливих журналістів депутатка, – ще тижнів зо два треба попрацювати.

Вдалося запитати про  дух і настрій Брюссельського саміту країн  Альянсу, звідки приїхала  пані Гопко. Чи все заплановане вдалося і що треба для того, щоб Європа і НАТО  наблизилися  до України?

– Ми сподівалися на  отримання Україною програми розширених можливостей, яку Грузія вже два роки  має. Але це питання часу. Генеральний секретар НАТО підтвердив, що співпраця з Україною важлива і вона буде продовжуватися. Хотілося говорити про  трастові фонди, але  комісія Україна-НАТО так і лишилася заблокованою угорцями. Хочеться  двосторонньої  співпраці з країнами – членами Альянсу. Важливо говорити про такі питання як енергетична безпека, про “Північний потік-2”, про подальше запровадження санкцій і стримування та відсіч російській агресії і посилення обороноздатності. Натомість порадили  Україні розвивати співпрацю у наявних форматах. Ми маємо багато  інструментів. У нас є Річний національний план, є Комісія Україна НАТО, є Комплексний пакет допомоги, є трастові фонди. Отже, ми маємо багато різних шляхів співпраці. Альянс буде  фокусуватися на тому що є, а Україна має фокусуватися на реформах .У підсумковій декларації  керівників  держав НАТО зафіксовано територіальну цілісність і суверенітет України, засуджено дії російської федерації, що стосуються гібридних і кібер атак.

– Добре, що країни Альянсу вкотре підтвердили  свою підтримку України, – сказала Ганна Гопко. – Відрадно, що йшлося про вступ Македонії, отже політика відкритих дверей НАТО  працює, вони прагнуть розширення. Це нам треба мати єдиний стратегічний вектор розвитку на ЄС і НАТО, не роздвоюватися українській еліті і політикам, ставити єдину мету, тоді і наблизяться вони.

Головний меседж  депутатки в тому, що одного разу настане той момент, коли НАТО буде стукати до нас у двері, аби мати сильного союзника.

– Бо Україна є вже такою, з армією, яка в десятці кращих у Європі, досвідом протистояння в збройному конфлікті, в реформуванні багатьох галузей життя, – сказала депутатка.

А відпустку Ганна Гопко любить проводити в селі на Тернопільщині, хоч чоловік займається  організацією поїздки на море, щоб оздоровити доньку. Надає перевагу голова комітету ВРУ в закордонних справах пасивному відпочинку і обожнює спілкування з дитиною.

Тотально в кулуарах йшлося ще й про кількість доларів, яку збираються потратити нардепи на канікулах. Журналісти допитували,  відпочивальники  називали суми. Я не пристала до висвітлення цієї теми, бо то так смішно виглядало, ніби хто правду скаже, та й на політичну волю не вплине чи працездатність. Зрештою, після тяжкої праці – відпочинок заслужений.

Щодо  тяжкої депутатської праці йшлося на зустрічі з головою комітету  ВРУ з питань свободи слова та інформаційної політики народною депутаткою Іриною Сюмар. Вона сказала, що головна робота народних обранців  не в сесійній залі, а в комітетах.

– І кнопкодавство не найбільший гріх, – переконана пані Сюмар, – бо  гірше цього, коли взагалі нема квоти  в залі і проголосувати напрацювання в комітеті просто неможливо. Колишня журналістка, ідучи у ВР, як прості люди, мріяла, що  скаже з трибуни все, що думає про владу і почнеться краще життя. А воно не так просто.

– Якщо ви всіх критикуватимете, вони ніколи із-за принципу не підтримають ваш законопроект, – сказала депутатка.

Слава, Богу, що вендеттою не пахне. Але коли серйозно, то сумно було слухати майстер-клас про домовляння, вмовляння, просування в порядок денний… А особливо мене вбиває мова про політичну волю, якої немає. А де її взяти і хто продукує, ніхто не знає. Вірніше, ніби і знають усі, а не признаються один одному. Якось так це виглядало.

Головне, що  Ірина Сюмар відчуває себе, хоч і гірше, як в статусі журналіста, але у своїй тарілці, бо займається  таки інформаційною сферою, опікується недопущенням цензури, може протистояти закриттю сайтів. Вона ініціювала суспільне мовлення, хотіла українських квот, фільмів, радіо і теле продукту, який відповідає запитам громадян.

– На суспільному повинні б показувати те, що приватники не показують. А вони вдарилися в культурні програми, які успішно може вести канал «Культура». Кажуть, що в них інші пріоритети. Які пріоритети в суспільній телерадіокомпанії, яка працює  для людей країни? – ставила риторичне запитання депутатка.

Суспільні інтереси поки що відпочивають,  і якщо далі так буде, то дітище пані Сюмар, за її ж словами, провалиться і загнеться.

Як вплинути на прогульників, яких ми найняли на роботу у Верховній Раді, ніхто не знає. А як змусити їх працювати над законопроектами в законотворчому органі? Також проблема. А яким чином застерегти, щоб не писали законів про лобіювання свого бізнесу? Не встережеш, як не випередиш і захцянки писати закони на кшталт  про заборону  публічної демонстрації  сексуальної орієнтації. Про це також  йшлося на зустрічі.

Конкретну відповідь  про важелі впливу на гульню-шоу в парламентській  сфері я одержала в розмові з представником  німецького Бундестагу, політологом та експертом з парламентських процедур Яном Манцером. Отож, за неголосування, тобто відсутність у залі, там знімають із зарплати 80 євро. Буває і 6 голосувань. Гроші невеликі ( середня зарплата 10 тисяч. євро), але  б’є по престижу.  Голова Верховної Ради України Андрій Парубій на прес-конференції  озвучив бажання  запровадити  єдину електронну ID- картку. Завдяки єдиній ID-картці  забезпечать  контроль доступу народного депутата до приміщень Верховної Ради, контроль за персональним голосуванням народного депутата, ця картка також буде і посвідченням для народного депутата.

Пан Менцер розповів нам про принципи роботи німецького парламенту із ЗМІ. Оскільки у нас нашумілими стали заяви  про обмежений доступ  журналістів до кулуарів ВР,  вдосконалення процесу акредитації, то цікаво було дізнатися, як у людей.

Точну кількість акредитованої пишучої братії  представник німецького Бундестагу  назвати не зміг. Зауважив, що фактично обмежень немає. Але є 3 типи акредитації: Tages – на 1 день, Plenar – на пленарний тиждень і Jahres – на рік. Великою популярністю користуються денні і тижневі акредитації. Також медіа може через департамент домовитись про зустріч з будь-яким депутатом або бути присутнім на засіданні комітету. Департамент працює оперативно і надає одноденні і тижневі акредитації в необхідній кількості. Річну акредитацію отримують тільки ті ЗМІ, які підпадають під критерій регулярності, тобто в своїй діяльності вони регулярно (читай на щоденній основі) висвітлюють парламентську діяльність.  В Німецькому Бундестазі 600 депутатів і всього лише 2 невеликі балкони для преси, ажіотажу засідання не викликають, дівчат з голими спинами в коротких сукнях серед журналістів теж немає, питання позапарламентської діяльності депутатів порушують  поза парламентом.

У нас на  450 депутатів є понад 4000 акредитованих  журналістів. Уявляєте, якби вони всі одночасно прийшли? Це питання турбувало не тільки  нас, а й  заступника керівника прес-служби  Апарату ВРУ Тетяну Весну та  керівника Інформаційного управління  Сергія Горячева, з якими у нас була зустріч. Працівники апарату розповіли про відкритість Верховної Ради України до співпраці з журналістами, електронну акредитацію, якою можуть скористатися всі бажаючі, обмежень нема. Найбільш запитуваною інформацією  є  законодавство. Сергій Горячев розповів про  нові інформаційні сервіси, нові ресурси. Особливою гордістю є ведення відеоконтенту, який дозволяє викладати в різних мережах   звіти про роботу Верховної Ради майже в реальному часі. А ще активно працюють у напрямі розвитку онлайн-трансляцій та віртуальної реальності. Про відкритість Верховної Ради свідчить проведення екскурсій для школярів, студентів, організація виставок.

– Оскільки, тепер робота і перебування в колі виборців активізувалися, ми прописали, що виставки можуть стосуватися лише парламентаризму, – сказав Сергій Горячев. – Але депутати, то окрема республіка, на виставках є багато чого цікавого: від дронів до вишиванок.

Про активізацію виступів нардепів говорила і пані Весна, акцентуючи, що тепер почастішали звіти нардепів, які з собою привозять  спікерів вирішених проблем, активістів своїх округів. Раніше увага концентрувалася на представниках фракцій, тепер «точково» і окремішньо кожен за себе.

У рамках програми прес-туру  до Верховної Ради України була зустріч з представниками Національної Ради з питань телебачення і радіомовлення України  Сергієм Костинським і Валентином Ковалем. Активно обговорювали  журналісти проблему переходу на цифрове телебачення, нові технології висвітлення роботи Національної Ради, результати моніторингів теле і радіо каналів, дотримання квоти української мови.

З цього місця детальніше. Минулого року Верховна Рада ухвалила законопроект, який встановлює обов’язкову частку україномовного контенту на телебаченні в обсязі 75% від загального обсягу. Це для телерадіоорганізацій загальнонаціональної категорії мовлення. Для телеорганізацій регіональної та місцевої категорій мовлення закон встановлює обов’язкову частку україномовного контенту на рівні 50%. У Законі 2016 року  зафіксовано,  частка пісень державною мовою на радіо має збільшитись з 25% до 30%, а частка ведення передач – з 50% до 55. Перехідний етап: протягом першого року – 25 відсотків, протягом другого року – 30 відсотків, протягом третього року – 35 відсотків, – йдеться у  Законі  “Про телебачення і радіомовлення”.

Ми вели мову уже про третій рік, про класифікацію пісень написаних суржиком, про те, що це навіть оскаржують в суді, бо можна по-різному підходити  до оцінки слів. Йшлося про штрафи, про те, що  комерційні канали «загнуться», бо пісень, чомусь, обмаль, повторювати хіти «Океану Єльзи», як усе починалося…

У мене було таке враження, що я вже це чула. Спікери підтвердили бурхливе обговорення масштабів української мови в ефірі. Думка ж із хлопського розуму  буравила уяву: «Коли ж ми доживемо до такого парламенту, в якому скажуть, що в Україні українська мова стовідсотково на всіх каналах. А якщо нацменшини попросять, то зберемо засідання Національної Ради з питань телебачення і радіомовлення України і виділимо  для них п’ять чи десять відсотків. На парламентському рівні забезпечимо для них квоту, якщо захочемо. А не зможе парламент  проголосувати, не буде політичної волі  чи  відповідної кількості депутатів у залі, то так і будуть звучати пісні лише  українською  мовою. Є нагода вивчити мову країни, в якій живуть нацменшини. До речі, прогресивний метод вчити англійську за їхніми піснями».

Вже подумали, яка нецивілізована!  Отож, добре, що я не буду балотуватися у народні депутати, бо з трибуни Верховної Ради ще сказала б усе, що думаю з цього  приводу і не тільки, тоді жоден мій законопроект не був би проголосований… На знак протесту за критику…

Дякую за цей досвід організаторам прес-туру: Програмі Агентства США з міжнародного розвитку USAID «РАДА: підзвітність, відповідальність, демократичне парламентське представництво» , яка виконується Фондом Східна Європа в партнерстві з громадянською мережею «Опора», громадськими організаціями «Iнтерньюз-Україна» та «Лабораторія законодавчих ініціатив» та має на меті сприяти становленню відповідального, підзвітного і демократичного представницького органу – Парламенту України.

Людмила ОCТРОВСЬКА