На тернопільському телебаченні працює людина, яка 10 років тому відмовилася від телевізора

Тернопільська журналістка Зоряна Биндас на своїй сторінці у соціальній мережі Фейсбук поділилася враженнями від рішення приєднатися до команди Суспільного телебачення.

«Рішення було раптовим і несподіваним як для моїх колег з інших проектів, так і для менею – пише Зоряна. – Трохи передісторії. Все життя я ігнорувала відео, понад 10 років живу без телевізора, переважно мене цікавили лише: тексти, тексти, тексти. Торік на форумі радійників і телевізійників, здається, прозріла, зрозумівши, що майбутнє за відеоконтентом.

Через кілька місяців частково долучилась до команди каналу, який створювався у Тернополі. Забігаючи наперед: той канал матиме фантастичний контент, якого у Тернополі не було й близько. Там зібралась команда чудових людей, однодумців, ентузіастів. Чому мені було кидати це все і йти на Суспільне? Бо це набагато складніше, а я люблю виклики. Ненормальна? Так.

Місяць я відповідаю за новини на каналі та радіо.

— Ти так витримаєш працювати до ночі? — запитав мене монтажник у перші дні, міряючи жалісливим поглядом.

Щиро розсміялась, насправді не вмію працювати інакше.

Перші дзвінки по роботі в мене лунають, буває, вже по 6 ранку. Останні — біля 21. Дистанційно (або й ні) доводиться працювати в суботу. Але це круто! Нам вдалось:

— Відмовитись від новин в записі, ми працюємо у прямому ефірі.

— Перейти на нову сітку, ввести суботні випуски “Вістей”, додатковий випуск зранку щодня. Так, це робота, але я готова працювати більше задля результату. Рада, що маю однодумців.

— Більше працюємо з соціальними мережами. Лише за останній тиждень нашу сторінку вподобало кілька сотень людей (ми не замовляли реклами).

— Стати гнучкішими та оперативнішими. Так, ми користуємось власними смартфонами, робимо включення з місць подій і стараємось дати інформацію глядачам якнайшвидше. І тут знову респект колегам, які не лінуються робити включення, стрімити, закидати анонси сюжетів.

В нас були й нічні зйомки, і робота вдосвіта, і на Різдво, на Новий рік… Вдавалось формувати підсумкові 20-хвилинні випуски новин, коли в місті повне затишшя і всі сплять після святкувань. Найбільше тішусь, що в команді є навіжені трудоголіки, які готові виїжджати на зйомки вночі, працювати на вихідні, робити навіть більше, ніж від них просять. Я все це бачу і дуже ціную.

Чи позитивні зміни — моя заслуга? Ні. Одна людина не зможе нічого, може лише команда.

Від Наталії Мехралієвої мені дісталась хороша команда, де є кілька справжніх бійців, вони продовжують працювати в тому темпі, до якого звикли. До речі, їй окреме спасибі, бо віддавати своє дітище в руки якійсь незрозумілій новій людині — непросто, та Наталка зробила це достойно, респект.

Дякую всім ентузіастам з команди, будемо працювати над тим, щоби всі підтягнулись до рівня найсильніших та найініціативніших.

Роботи дуже-дуже багато. Чи впораємось? Не можу знати. Але точно знаю: зробимо все, що залежить від нас.

Я впевнена: журналістика кількості перейде у журналістику якості, стандарти Суспільного, звісно, роблять життя складнішим, але пришвидшують процес переходу контенту на якісніший рівень».