Які села на Тернопільщині нагадують про Різдво

Скоро Різдвяні свята, зійде Віфлеємська зірка і огорне своїм сяйвом люд та проголосить, що народився Ісус Христос. Тільки вже не побачать її хутір Зірка, що був у 1920–1940-х роках поблизу села Курдибанівка на Бучаччині. Ще 1946 року там проживало кілька сімей, але трьома роками пізніше їх виселили у східні області УРСР. Нині на місці хутора – поле. Та й Курдибанівку скоро можуть вилучити з облікових даних, оскільки нині там проживають всього 20 осіб. – пише Свобода

Ну а яка ж свята вечеря без куті? Тож вирушаймо на Шумщину в с. Кутянка. І візьмемо її відразу більше, щоб вистачило на два святвечори. Або помандруємо на Зборівщину, де в с. Розгадів є гора Кутянська, чи попливемо річкою Кутянка, яка впадає у Вілію, до однойменного села Шумського району і проведемо Святвечір по-лемківськи – Вілія (Вилія, Велія). Дідух виготовимо на батьківщині духів предків у с. Духів Кременецького району із колосків, зібраних у с. Урожайне Борщівського району.

Але який же Різдвяний вечір і ніч без Вертепу? Невже на Тернопіллі нема жодного населеного пункту з такою гарною назвою. Що ж, спробуємо пошукати. В адміністративно-територіальному поділі Тернопільської області, справді, таких не зафіксовано. Але, як кажуть, хто шукає, той неодмінно знайде. Так, на хуторі Вертеп поблизу села Лошнів Теребовлянського району ще у 1952 році в одному будинку проживали 3 особи. Були також хутори Вертепи поблизу сіл Заболотівка і Свидова, нині Чортківського району. А якщо є Вертеп, то мусить бути і коляда. Це тепер збирають гроші на церкву і для себе. А колись, наприклад, у 1930 році для підтримки українського шкільництва в Тернопільському воєводстві наколядували 16785 злотих.

Мандруємо далі. Звичайно, яка ж Різдвяна ніч без нечистої сили? Пригадую Миколу Гоголя і його «Вечори на хуторі біля Диканьки». Так-так, є і в нас районний центр Чортків, а ще було село в Тернопільському районі – Чортория, яке у 1964 році радянська влада перейменувала на Миролюбівку. Було на Шумщині село Голибіси, але йому дали назву Мирове.

А зранку 7 січня у Дзвенигороді Борщівського і Звенигороді Бучацького районів весело задзвонять дзвони, які розженуть нечисту силу і сповістять: «Христос народився!»

…І розпочнеться Різдво. Є на Теребовлянщині мальовниче село Різдвяни. За переказами, його назва походить від того, що тут ще у 1241 році на Різдвяні свята відбулася велика битва між військами теребовлянського князя і татаро-монголами, через що пізніше село назвали Різдвянами. Правда, комуністичній владі з її атеїстами дуже «різала» вуха ця назва, і в 1964 році село перейменували на Світанок. Тільки 1990-го населеному пунктові повернули історичну назву.

Звичайно, які Різдвяні свята без Отця, Сина і Святого Духа. Вони, звичайно, присутні всюди. Але гарантовано їх можна знайти в селі Трійця на Борщівщині. А як без Пресвятої Діви Марії та ангелів? Є на Тернопільщині села Ангелівка у Заліщицькому і Тернопільському районах. Знайти ж населений пункт, пов’язаний із Матір’ю Божою, важче. Але був колись на Заліщанщині хутір Богородиця, який належав до с. Голігради. У 1952 році тут було 5 дворів, у яких проживали 22 особи.

Віктор КАРПОВИЧ