Велосипед, тютюн і смалець – лікар з Тернопільщини згадує про своє дитинство.

Запахи, звуки, кольори –  усе з його минулого тепле, щире, просте і мудре. Лікар-невропатолог, бард і філософ із Золотого Потоку Бучацького району ділиться своїми спогадами про дитинство. 

Дитинство було чудернацьким і щасливим. Ще лишилися друзі. Два Василі, правда, вже пішли в кращі світи.  Наша дружба пройшла еволюційний розвиток. У лісі сотнями  ліпили коників з глини.  Сушили їх. Більшість розтріскувалися і пропадали. Лишалося кілька десятків. Взимку бавилися ними. Грали в карти.  Кожен мав лук, пращу і рогатку. Пізніше – старі, поржавілі німецькі пістолети. Справжні, ще з війни.  Потім ми організували духовий оркестр. З грубих соняшників, з лози робили трубки і на них грали.  Каталися на велосипедах. Я свого не мав, на вуйковім їздив. Голубів розводили. Навесні плавали на кригах і грали у футбол.

Грошей  не було. У колгоспах не платили. Зерна трохи давали. То дідо на базарі продасть якийсь мішок, щось перекупить, заторгує яких 5-10 рублів. Деколи мені перепадав рубель.  Я купував морозиво за 50 копійок і за 50 – стакан тютюну. Або йшов у кіно і купував морозиво.

Тато був рабом радянської системи. Був у Німеччині гастарбайтером більше трьох років, працював на шахті. Втікав звідти. За зраду Батьківщині  тато три роки був у Сибірі. У Кемерово ліс рубав.

Я мав 6 років.  Вуйко Тимко, най з Богом спочиває, навчив мене курити. Він собі уявляв, що кожний порядний  джентльмен повинен вміти курити. Я не зловживав, але тютюн в мене був.  Вуйко зробив  мені гесет із свинячого сечового міхура. Він був водонепроникний. На шворці, що його можна було затягнути. Туди засипав тютюн.

Вранці випивав кварту молока, брав здорову байду чорного  хліба, мастив зверху смальцем. Найбільший кайф, якщо смалець був з діжки, де тримали ковбасу. Він пахнув ковбасою. По дорозі то їв і йшов до лісу, де хлопці пасли корови. Їм вже було по 11-12 років.  Зразу чув запитання: чо прийшов? І тут же без заминки задавали друге питання: шо маєш? Найвища цінність – тютюн. Самокрутки робили з газети. Вирізали посередині білу смужку, бо їх друкували свинцевими фарбами.

Тепер можу закурити раз в тиждень. Раз в два тижні. Можу зовсім не курити. А можу і три рази на день. При якихось психоемоційних навантаженнях. Якби хотів,  міг би і випити…