Співачка з Тернопільщини вважає, що майже усі жінки – домогосподарки

– Ідеальних жінок не буває. Якщо чоловіки придумали певні рамки для ідеалу, то, мабуть, самі мають такими ж бути – ідеальними. Не думаю, що такі є. Але прагнути ідеалу, має право кожен. – Так вважає співачка з Тернопільщини Ольга Монастирська. Вона вже 11 років вона перебуває у США. А саме – в штаті Іллінойс у Чикаго. Родом Ольга з Микулинців Теребовлянського району. Працювала режисером на каналі ТТБ.

Розповідає про своє бачення стосунків між чоловіком і жінкою. Співачка, авторка пісень і музики презентувала новий кліп. Свою пісню «Я божеволію» присвятила чоловікові. З часом вмовила його зніматися у кліпі. Зйомки тривали в одному з найбільших готелів Чикаго на узбережжі озера Мічиган. Впорались за добу. Маленькій донечці Ольги було лише 4 місяці. Її залишили з бабусею, яка задля зйомок подружжя спеціально приїхала до США.

– Кажуть, чужа сім’я темний ліс. – говорить вона. – Ті сім’ї, що видаються дуже зразковими, можуть насправді такими не бути. Вдома живемо тільки за своїми правилами  і не стараємось грати ролі для чужих. Думаю, ідеальних сімей, як і людей, не буває. Адже в кожної людини свої поняття. Для мене слово ідеальний асоціюється з роботом-екстрасенсом, що здатний виконати усі примхи від фізичних до духовних, а це, погодьтеся, нецікаво, нудно. Навіть кінофільм не цікавий, якщо у ньому нема конфлікту. Тому усі проблеми треба сприймати, як норму випробувань, які обом потрібно пережити.

Нам з чоловіком поталанило найважчі випробування пережити в чужій країні. З кожним моментом ми перевіряли одне одного. Знаю багатьох молодих, що не прожили разом й року, а вже розлучились. Основні причини – страх подолати проблеми тільки удвох  і власне его, невміння полюбити когось так, як себе. Якщо це молодь зрозуміє, то менше буде ранніх розлучень. Та це не означає, що себе не потрібно любити, адже від цього залежить настрій, який передається чоловікові. А в щасливих батьків і діти щасливі.

Ольга Монастирська каже, що у їх сім’ї головний романтик – чоловік.

– Мені ще треба вчитись, щоб здивувати його чимсь, хоч декілька спроб вже було. – сміється. – Але думаю, що все правильно і на своїх місцях. Адже завдання чоловіка – чинити романтичні подвиги, натомість жінка має створити домашній затишок. Все ж таки принцеси чекають на принців з білим конем і серенадою, а не принци – на коня і принцесу. Хоча співи – це інша історія, бо в нашій сім’ї співаю я.

Ольга пригадує два найвагоміші рішення, які довелося прийняти заради сім’ї.

– Перше – виїзд закордон. – продовжує. –  Друге – відмова від договору, що передбачав стрімкий кар’єрний ріст: популярність, концерти. Думаю, зробила правильний вибір, не шкодую про жоден. Адже прислухалася до серця, а ще навчилась сприймати несподіванки, як поштовх і підказку від Бога.

Співачці дотепер важко відповісти, де вона проживає.

–  У Чикаго народилися двоє діток. – говорить Ольга. – Синочок вже в другому класі, а мені ще віриться, що я живу в Україні. Раніше була одна думка – лише три роки і назавжди додому. – пригадує співачка. – Та не так сталось, як гадалось. Ми прилетіли у 2007-му, а через два роки у нас народився синочок. Як результат попередньої роботи – неспокійне дитя, недоспані ночі. Щоразу нові проблеми вибили мене з колії. Чоловік важко працював, повертався додому лише на вихідні. А так хотілося підтримки рідних, особливо – мами. Зрозуміла, що жити в одній квартирі з чужими людьми важко, адже вони також  працюють і мають право на спокій. Ми переїхали на окрему і там – цілковита самотність. Не люблю її дуже, але саме тоді почала ще більше писати пісні. Не розуміла –  чому і для чого? Хто мене почує і кому це потрібно?

Часто згадувала одногрупників, які розвивались, – конкурси, посади, звання. А в мене – втрачений за кордоном час і зіпсуте здоров’я. Улюблене хобі – спів у ресторані також довелося залишити. Дитина не сходила з рук. У мене була справжня післяпологова депресія. Хочу сказати усім, хто ще не розуміє – цінуйте свою маму, свекруху, бабусю, усіх рідних, які допомагають. Я маю з чим порівняти, бо з другою крихіткою була велика підтримка.

Ольга на своєму досвіді переконалася, що для жінки хатніх обов’язків буває значно більше, ніж на деяких роботах.

– Домогосподарками є майже всі, окрім тих, хто має власну прислугу. – говорить. – Хочеться наголосити – якщо чужим людям за це платять гроші, то працю своїх також потрібно поважати. Адже є багато чоловіків, які думають, що це не робота. А є жінки, які думають, що вони не домогосподарки, бо працюють на престижній роботі, та коли повертаються додому, беруться за звичне і тим самим  доводять протилежне. Тому  від самих жінок багато залежить, як до них ставитимуться в майбутньому і чи зможуть розраховувати на підтримку чоловіка в після робочий час.

Ольга вважає, що саме стиль спілкування, манери, увага однин до одного – це те, що найперше зчитують діти. Як батьки спілкуються, про що говорять, у яких тонах.

– Найголовніше, що слід передати дітям, це той приклад взаємин, які батьки демонструють щодня. – говорить . – Саме на цьому базуватиметься майбутня сім’я дітей. Якщо дитина бачитиме певний недолік, то вона в дорослому віці може на цьому акцентувати. Дражнитиме в тому свою половинку, яка її не розумітиме. Але при створенні молодої сім’ї  є можливість не повторювати недоліки батьків. Можна прислуховуватись до їхніх  порад, та висновки робити самим. Нова сім’я – новий світ. Не вірю в міф, що на чужих помилках можна чогось навчитись. Кожна людина має свій характер, а в чужій сім’ї таких характерів два і кожен по різному сприймає одну і ту ж проблему. Потрібно вчитися на своїх помилках, а отже, є можливість більше розкривати свою половинку, вивчати її. Та й якось не личить заглядати на проблеми, що в сусіда за плотом, а своїх перед носом не бачити.

До речі, про свою половинку не знаємо геть всього. Є люди, що все життя вивчають себе і то не знають до кінця. Та іноді бувають моменти, за якими можу передбачити поведінку чоловіка. Це, мабуть, сімейний досвід, який з роками складає цілу енциклопедію, яку частково хочеться передати дітям.

Не думаю, що кохання з роками змінюється. Воно або є, або його нема. Змінюється увесь світ і ми у ньому. Кожен новий день вносить свої корективи, як і наше оточення. Може  з часом з’явитися більше проблем, ніж тоді, коли лише познайомились, а це означає, що вся увага до буденних клопотів. Тому варто знаходити час для відпочинку і більше приділяти уваги один-одному.

Співачка підсумовує, що стиль життя шалено змінюється практично для усіх жінок в цілому світі. Лише з деяких країн жінки живуть за давніми традиціями.

– Часто думаю про давні традиції українських жінок. – розповідає. – Вони ніколи не були покірними рабинями. Навпаки –  культ жінки возвеличувався. Українки були повноправними хазяйками, з їхньою думкою радились. Їх поважали, а то й боялись. Це видно у народних піснях, танцях, навіть прикметах. Наприклад: “Якщо баба перейде дорогу з порожніми відрами, то до нещастя”. Якщо ця баба – ніхто, то чого ж тоді боятись?.. Слово “мама” в народних піснях значно більше, ніж “батько”, а, значить, її думка була важливою. Ляльки мотанки на подобу жінки використовували як оберіг. І таких прикладів багато.

Здавна закладено у нашій ментальності бути гордою. Не дивно, що українки справжні кар’єристки і найкрасивіші, та не тільки через зовнішність, а впевненість у собі. З легкістю поєднують роботу і домашні справи, чого не вміють американки. Головне, не забувати бути жінкою, іноді слабкою і безпорадною, ніжною і чутливою, саме з такою жінкою чоловік почуває себе впевнено. Для такої і гори переверне, і зірку з неба здійме. Головне – не ставити його місце, не принижувати. Сам Бог вирішив, хто чим має займатися, коли створював фізіологічну будову тіла. Щастя – бути справжньою жінкою.

Наталя ЛАЗУКА