Чи варто було скакати на Майдані, – роздуми тернополянина

Останнім часом уже не тільки так звані «мижебратья», а й окремі несвідомі українці, невдоволені життям, починають єхидно запитувати: «І що ви там наскакали на своєму Майдані?» Не повірите, захотілося відповісти. І для «мижебратьєв», хоча вони навряд чи зрозуміють і повірять, і для своїх, українських, на жаль, не таких малочисельних любителів бачити тільки «зраду» і «всепропало».

Отже, перше, що ми «наскакалі» – це екстракцію з влади величезної зграї клептократів, які розікрали країну до ручки. Всіх цих любителів золотих батонів і палаців, оброблених напівдорогоцінним камінням і золотом. Персональний літак Віктора «Фьодирича» Airbus А-319-115XC мав на борту спальню (!) з позолоченим ліжком, над яким висіло дзеркало в золотій (!) рамі.

Ми його “вискакалі” з країни. Як вважаєте, правильно зробили?

Так, корупція у нас, як і раніше, висока. Ніхто цього не заперечує. Але це – на порядок менше, ніж було при Кучмі-Ющенко-Тимошенко-Януковичу. І це відзначають навіть за кордоном. Можете, звичайно, вірити в страшилки наших касьянових-лещенків-тимошенків і ще приєднаного до них Саакашвілі, але факти – уперта річ, і крики зазначених товаришів про тотальну корупцію розбиваються об ось такі повідомлення з  ЄС:  «Нафтогаз» 25 років був збитковим саме через корупційні газові схеми, вибудувані українськими і російськими клептократами». Нині ми не купуємо «найдешевший» російський газ, і (о, диво!) минулого року «Нафтогаз» раптом вийшов у «плюси», отримавши невеликий (лише 1 мільярд доларів), але прибуток.

«Укрзалізниця» була збитковою 25 років. А минулого вперше вийшла у «плюс». Завдяки чому? Завдяки тому, що українських олігархів позбавили «смачненьких» пільгових тарифів на перевезення їх руди, коксу, металу.

У нас ліквідовано понад 100 так званих «кишенькових» банків, що належали олігархам, і через які крали колосальні суми.  «В бігах» Фірташ і Онищенко, Клюєв і Коломойський…

У нас за останні 2 роки побудовано більше заводів, ніж за 10 попередніх років. Переважно – з іноземними інвестиціями. Під час війни, зауважте. Вже запущено 52 заводи, в стадії будівництва – 26, елеваторів – 11, сонячних електростанцій – 29.

У нас за 2 останні роки побудовано та капітально відремонтовано доріг більше, ніж за попередні 10 років. Незважаючи на війну. Цього мало, але і це в нинішніх умовах – диво.

А як з олігархами – запитаєте ви? А ніяк. Йде процес витіснення їх з політики. Апетити істотно урізані, головне – їх відсунули від бюджетної годівниці. Тому й не дивно, що відбувається шалений опір панів олігархів, які не шкодують грошей на інформаційну війну і розгойдування ситуації в країні. Не тільки Кремль, але і наші пани-олігархи фінансують всіх цих «революціонерів», що рвуться на Майдан-3.

Так, поки що важко і не все відбувається настільки швидко, як би хотілося в ідеалі.  Окрема тема – армія. В 2014 році у нас її не було. Взагалі. Деякі покидьки (головні критики міністра оборони і головнокомандувача Збройних сил України) розікрали її під «нуль».

Ті, хто бачив, підтвердять, а інших прошу повірити на слово – страшно було дивитися в квітні 2014 року на колону з півтора десятка БМП-1 під Луганськом – заржавілих, розбитих. Місцеві чоловіки каністрами тягали їм «дизельку», тому що баки були сухі. Жінки годували нещасних солдатиків, у яких не те що рюкзаків не було – навіть бушлатів! Стоїть солдатик, а в руці – звичайний пакет з магазину, в якому всі його пожитки. Ніколи не забуду потемніле обличчя і тьмяний приречений погляд офіцера:

– Майоре, утримаєтеся? (По той бік кордону вже стояли колони путінських танків).

І похмуру відповідь:

– Бачиш по два ящики патронів на кожному БМП? Це все, що у мене є. І по десятку снарядів до гармат. Все, що є… Години дві протримаємося, якщо бій буде не дуже інтенсивний. Якраз вистачить, щоб ти з сім’єю поїхав звідси.

Сьогодні у нас боєздатні війська, які б’ють ваших «іхтамнєтов» і місцевих поліцаїв. Ми з «нуля» створили шістнадцять(!) нових бригад. Ми з «нуля» створили Сили спеціальних операцій, якими командують прославлені в боях заслужені офіцери.

Швидкістю і масштабами реформування нашої армії вражаються американські генерали. А їх офіцери вчаться у наших військових вести бойові дії в умовах «гібридної війни», нав’язаної нам Путіним і його бандою.

І – головне. Ви, панове «мижебратья», можете собі уявити, щоб Шойгу допустив у свій Генеральний штаб представників громадськості? Та він навіть втрати російської армії в Сирії та на Донбасі перед вами засекретив…

У нашому ж Генеральному штабі працюють громадські активісти, так званий «волонтерський десант», який контролює, куди йдуть казенні гроші, моніторить якість харчування у військах, якість обмундирування, взуття, послуг. І (о, диво!) виявилося, що хліб і черевики, м’ясо і гудзики, мило і капуста обходяться тепер армії втричі дешевше, ніж було раніше.

Я розумію, і в армії проблем ще цілі авгієві стайні. І розгрібати їх доведеться не один рік. У тому числі видавлювати з неї російських шпигунів. Але процес іде. Це ми його «наскакалі».

Повільно, інколи черепашачими темпами, але просувається реформування поліції. Кожен, нехай навіть маленький крок – це вже позитив. У нас хлопці з АТО прийшли керувати райвідділами та обласними управліннями. Справжні фанати. Їм важко ламати стару «совкову» ментовсько-прокурорську систему, яка складалася десятиліттями. Дуже важко. Але процес іде.

З судами ось – скажу чесно – становище не дуже. Там така кругова порука і так свого часу закони виписали, що хоч плач. Нічого, зламаємо і це. Головне – є бажання і є кому робити. У нас сотні волонтерів та громадських активістів цим займаються. І їх ніхто за це по голові не б’є і в тюрми не запроторює.

А ще ми «наскакалі» жорстоку міжнародну ізоляцію Росії. Відтепер вона офіційно оголошена ворогом США. У компанії з Північною Кореєю та Іраном. А бути ворогом США ще нікому не вдавалося довго. Мілошевич, Хуссейн, Норьєга, Каддафі, Альєнде, бен Ладен, Аль-Рахман можуть підтвердити. Непереливки і Путіну.

До речі, ми «наскакалі» ще й встрявання Росії в нову «холодну війну», на яку в неї банально немає грошей. Нагадаю, що ВВП Росії трохи поступається ВВП штату Техас. А останні санкції, хоч як мене переконували в Кремлі, що вони не ставлять Росію на край прірви, – вони її туди вже зіштовхнули.

Нарешті, якщо цього мало – ми «наскакалі» не тільки право, а й реальну можливість контролю і тиску суспільства на владу. Десятки чиновників звільнено з посад і притягнуто до кримінальної відповідальності завдяки громадським активістам. І ми згуртовані, як ніколи. І саме в 2014 році ми побачили, що можемо. Можемо в будь-який момент прибрати з влади «князька», який зарвався, і його банду. А ви – ні. Тому й заздрите нам по-тихому, і ненавидите нас саме через це: ми – можемо, а ви – ні.

Ну, що ще?

Ще ми «наскакалі» величезну кількість союзників, які нам «не кисло» допомагають. Будемо відверті: Україна самостійно не «потягнула» б війну з Росією. Не вистачило б ресурсів. Ми тільки на війну (не рахуючи інших витрат на армію і «силовиків») витрачаємо щодня до 7 мільйонів доларів.

Але нас підтримують фінансово і морально. Тільки США і тільки минулого року надали військової допомоги на суму 600 мільйонів доларів. Безоплатно, тобто, задарма. Плюс допомога Канади, Німеччини, Великобританії, Польщі, Литви, Японії, Австралії…

Кредити під 1,5% річних на 20 років з відтермінуванням виплат відсотків на 10 років – таких умов не дають нікому, крім нас. Поцікавтеся, під які відсотки і на яких умовах кредитують російські комерційні і державні структури ті ж китайці.

І ніхто від нас не «втомиться», не сподівайтеся і не слухайте пропаганду з телевізора. Ніхто не втомиться, поки не буде переможений путінський режим; поки не буде встановлено Status Quo – повернуто Крим, виведені «іхтамнєти» з Донбасу, компенсовані всі втрати України від російської агресії.

Так, ми – бідна країна. Поки що. З 1991 по 2014 роки наші клептократи викачали з України сотні мільярдів доларів. На момент втечі Януковича на Єдиному казначейському рахунку залишалося 108 133 гривні 65 копійок. За тодішнім курсом – це близько 12 тисяч доларів. На всю країну. Деякі українці досі не розуміють, на краю якої прірви ми тоді стояли.

Так, ми бідні. Поки що. Станом на 1 серпня 2017 року на Єдиному казначейському рахунку залишалося 44 мільярди гривень або за курсом – 1,695 мільярда доларів. Це, звичайно, небагато. Але ми відходимо, або, якщо хочете, повільно відповзаємо від прірви. А найголовніше – відповзаємо від вашого «Русского міра».

Вам не подобається, що ми «наскакалі» на Майдані? А ми, мабуть, поскачемо ще…  Бо хто не скаче – той москаль.

Павло ПРАВИЙ

Джерело – Свобода