Тернопільський журналіст відверто розповів про несправний міномет і безсовісних чиновників

День 30 березня Дмитро, один із бійців мінометного розрахунку 72-ої бригади ОМБР, запам’ятає назавжди. Він став для нього другим днем народження. Відтоді минуло чотири місяці. Дмитро лікується, а його побратими Олександр Педак, Олег Новохатько і Дмитро Сумський лежать мертвими у землі. – повідомляє Михайло Ухман для Свободи.

Після відпустки, Дмитро отримав наказ разом із побратимами перебратися на іншу позицію, оскільки стара вже надто «засвічена». Увесь день вони перевозили обладнання, речі. Близько 16 години хлопець вирішив поїхати до крамниці, щоб купити продукти. Повернувшись, застав побратимів у метушні. Вони готувалися відповісти бойовикам, які накривали їх з ВОГів (від рос. абревіатури – выстрел осколочный гранатометний), мінометів. Так і не повечерявши, хлопці розпочали стрілянину з міномета. Один постріл, другий, третій… І раптом пролунав вибух. Дмитра, який перебував за десять метрів від міномета, зачепило осколками. Побратими ж загинули. Їхні тіла розірвало і відкинуло на декілька метрів. Інші хлопці, які були неподалік, забрали Дмитра з-під обстрілів і доправили до лікарні.

Від чого загинули українські бійці? Чіткої відповіді поки немає. Навіть Дмитро, який вижив після трагедії, не може відповісти з упевненістю. Він називає два варіанти. Перший – це пряме влучення російської міни, що малоймовірно. І другий – це несправність міномета. До останньої версії схиляється більшість експертів. Проте військова прокуратура, яка займається розслідуванням, не поспішає робити висновки.

Це вже не перший випадок, коли гинуть наші військовики, працюючи з таким мінометом. У разі визнання вини виробника, а це – київський завод «Маяк», своїх посад (і не тільки) позбудуться багато чиновників. З 2015 року вироблено і відправлено на фронт понад 200 мінометів. Вони, не пройшовши належного випробовування, відразу ж потрапили на озброєння. Того разу семеро бійців, які працювали біля міномета, загинули. Ще понад десять поранено.

Перший випадок трапився у 2016 році в Миколаївській області на полігоні «Широкий лан». Під час навчальних стрільб загинули двоє бійців 57 бригади. Наступний вибух – у селищі Новомихайлівка на Донеччині (двоє вбитих із батальйону «Айдар»). І нещодавно (23 червня 2017 р.) – в Авдіївці: три «200-ті».

Валерій Синіцин, головний інженер заводу «Маяк», своєї вини у загибелі хлопців не бачить. Хоча, з іншого боку, заявляє, що помилки під час розробки міномета можливі, оскільки немає науковців, які могли б створювати високоякісну зброю. Негативно про міномет висловлювався і начальник озброєння Сухопутних військ України Іван Волох. Він заявив, що є претензії до виробника зброї. Але його думка, схоже, мало кого цікавить. Як і думка Дмитра, який категорично заперечує, що хлопці працювали не професійно. «Ми не пили, не вживали наркотиків. Завжди бережливо ставилися до мін. Перевіряли міномет. Тому звинувачувати нас у недбальстві немає сенсу», – заявляє солдат 72 ОМБР.
Про несправність мінометів кажуть і журналісти, які розслідують обставини загибелі наших хлопців. У них на руках є десятки рапортів від командирів частин, де використовують міномети «Молот». Всюди вказано, що на цівці з часом з’являються тріщини, ум’ятини.

Як би там не було, але життя наших хлопців уже не повернути. А в їхніх родичів інші проблеми. Вони не можуть отримати грошові компенсації. Хоча за законом, відповідно до п. 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (дія цього Закону поширюється і на сім’ї військовослужбовців, які загинули (зникли безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини), грошова допомога надається у розмірі 690 тисяч гривень. Є ще інші пільги, які можуть отримати родичі загиблого солдата. Проте грошова – найвагоміша. Основним документом, за яким можна отримати допомогу, є витяг про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця. Зокрема, він вказує, що смерть не пов’язана з вчиненням кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп’яніння чи навмисного самогубства.

З цього випливає, що під ніяку заборону хлопці не підпадають. Вони адекватно виконували свій обов’язок. Тільки для наших чиновників це – дрібниця. Думаю, якщо комусь буде потрібно, то наші бійці «стануть» наркоманами, алкоголіками, інвалідами. Легше зробити мертвих винними. А справжнісінькі винуватці трагедії відкупляться. І їм начхати, що загинув чийсь син, брат, батько.

Нещодавно брат загиблого Олега Новохатька Руслан розповів, що зразу ж після смерті родича, з його рахунків зникли гроші – 2000 доларів на депозиті і заробітна плата. Руслану ж повернули порожні банківські картки, без кодів доступу до них. Дочку Олександра Педака Олену цензурно «посилають» у військкоматі. Речей батька їй так і не повернули. Дружина Дмитра Сумського днями не розмовляє. Туга за чоловіком кров’ю обливає її серце. Дмитро Макеєв теж не може отримати статус УБД і грошову компенсацію за поранення. «Молот» забрав життя українських солдатів і продовжує добивати їхніх родичів.

Михайло Ухман