Невже безвізовий режим так швидко спрацював? Невже в одну мить усі тернополяни зібрали валізи і чкурнули світ за очі, покинувши мене самого?
Люди де? Навіть на ринку, на якому вчора принаймні до обіду було не проштовхатися, сьогодні порожньо. Собак бездомних, які давно тут оселилися і тих не видно. Тільки ворони і голуби спокійно крокують між рядами – сьогодні це їх місто, сьогодні вони тут господарі.
Йду безлюдними вулицями і починаю відчувати себе героєм якогось постапокаліптичного сюжету. І уже боязко оглядаюся через плече – чи не біжить за мною зграя зголоднілих зомбі. А я ж, після усіх отих освячених шинок і ковбасок, доволі смачна страва.
Аж он, з-за рогу будинку з’являється якась постать. І виникає бажання підбігти, потиснути руку, а то й обняти. Я таки не сам у цьому місті – таки ще є хтось живий.
А ось і люди. З церкви виходять. І якось вмить стає спокійніше. А он – іще. До супермаркета йдуть. Ні, усе нормально. Місто живе.
А завтра чи післязавтра усе налагодиться. Майданчики наповняться дитячим сміхом, на лавочки повернуться пенсіонери, вулицями поспішатимуть заклопотані люди.
Тому що Тернопіль – місто, з якого можна поїхати, щоб знову до нього повернутися.
Марко КЛЕВЕЦЬ
Страх смерті в армії ніби легалізований, але такі розмови не популярні, їх стараються уникати. Зазвичай…
За процесуального керівництва Тернопільської обласної прокуратури викрито мешканця Тернопільщини, який ввозив з-за кордону транспортні засоби…
Чи можна «виїхати з мови», чому важливо зберігати внутрішній баланс і як змінилося обличчя тернополян…
Поки багато українських міст уже переглянули тарифи на проїзд, Тернопіль кілька років намагався втримувати їх…
Прокурори Бучацької окружної прокуратури скерували до суду обвинувальний акт стосовно жителя Тернопільського району, обвинуваченого у…
З 8 по 14 червня у Тернопільському обласному центрі служби крові триватиме Тиждень донорства, присвячений…
