Невже безвізовий режим так швидко спрацював? Невже в одну мить усі тернополяни зібрали валізи і чкурнули світ за очі, покинувши мене самого?
Люди де? Навіть на ринку, на якому вчора принаймні до обіду було не проштовхатися, сьогодні порожньо. Собак бездомних, які давно тут оселилися і тих не видно. Тільки ворони і голуби спокійно крокують між рядами – сьогодні це їх місто, сьогодні вони тут господарі.
Йду безлюдними вулицями і починаю відчувати себе героєм якогось постапокаліптичного сюжету. І уже боязко оглядаюся через плече – чи не біжить за мною зграя зголоднілих зомбі. А я ж, після усіх отих освячених шинок і ковбасок, доволі смачна страва.
Аж он, з-за рогу будинку з’являється якась постать. І виникає бажання підбігти, потиснути руку, а то й обняти. Я таки не сам у цьому місті – таки ще є хтось живий.
А ось і люди. З церкви виходять. І якось вмить стає спокійніше. А он – іще. До супермаркета йдуть. Ні, усе нормально. Місто живе.
А завтра чи післязавтра усе налагодиться. Майданчики наповняться дитячим сміхом, на лавочки повернуться пенсіонери, вулицями поспішатимуть заклопотані люди.
Тому що Тернопіль – місто, з якого можна поїхати, щоб знову до нього повернутися.
Марко КЛЕВЕЦЬ
Під Тернополем століттями існували підземелля, про які й досі ходять легенди. Історики підтверджують, що під…
Зоряні Казмірчук 18 років. Вона навчається на правового журналіста у Тернополі і працює баристою. Але…
На Тернопільщині затримано директора психоневрологічного будинку- інтернату, який, за даними слідства, систематично відправляв мешканців закладу…
Прокурори Бережанської окружної прокуратури заявили позов до недобросовісного місцевого забудовника, який ухилився від сплати пайової…
З липня перегляд тарифів на водопостачання та водовідведення став загальноукраїнською тенденцією. Причина однакова для всіх…
https://www.youtube.com/shorts/mzOJ5FcYHpI Фенікс, який нарешті злетів. Моя історія в "4.5.0". Коли вперше взяла до рук зброю,…
